Гуманістика
Антон Шаталов
Людина, перш за все — вона боєць, А той, хто не воює — є безплідним. Коли не хочеш йти вперед на герць, То лиш зарийся в землю — ти негідний Ні честі, ні похвал від ґвалту люду, А щоб ціну ту мать, то тяжку груду Повинен винести з собою на плечах, Допоки не настав життєвий крах. Упав — піднявся, знову — то по-новій Вставай і падай сотню тисяч раз, Не зупиняйсь, коли тобі на долі Написано пройти крізь весь Кавказ. Людина, перш за все — вона боєць, А той, хто не воює — є безплідним. Коли не хочеш йти вперед на герць, То лиш зарийся в землю — ти негідний!
2023-10-14 18:20:48
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Так і є
Відповісти
2023-10-15 09:23:41
1
Інші вірші поета
У темрятині... ... Ми живемо і йдемо до волі Дощ... І знову іде дощ
Інші поети
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
Hitar
@Hitar
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4773
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2277