Гуманістика
Антон Шаталов
Людина, перш за все — вона боєць, А той, хто не воює — є безплідним. Коли не хочеш йти вперед на герць, То лиш зарийся в землю — ти негідний Ні честі, ні похвал від ґвалту люду, А щоб ціну ту мать, то тяжку груду Повинен винести з собою на плечах, Допоки не настав життєвий крах. Упав — піднявся, знову — то по-новій Вставай і падай сотню тисяч раз, Не зупиняйсь, коли тобі на долі Написано пройти крізь весь Кавказ. Людина, перш за все — вона боєць, А той, хто не воює — є безплідним. Коли не хочеш йти вперед на герць, То лиш зарийся в землю — ти негідний!
2023-10-14 18:20:48
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Так і є
Відповісти
2023-10-15 09:23:41
1
Інші вірші поета
повернення ... Демісезонність Я зараз п'яний...
Інші поети
White_Fox_
@White_Fox_
Де Лайт
@fosfadok
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3828
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12415