Дегенерат
Хтось каже що геніальний, Задерши вгору носа, Та просто ненормальний Ще й нецензурна поза Повсяк в твоїм житті, Аби ж вона, аби ж її, Усе ковтать, ковтать, ковтать, Продовжується клята рать, Десь глибоко, так глибоко, Що вже не знайдеться тепера, Й не полетить стара химера, Шукать тобі дискримінанти, Пігулки-антидепресанти, Помилки в розв'язку рівнянь, Що зможуть дух тобі піднять... Ота вся ваша дегенератиність: Не зникла, а живе І чорт побрав би наративність: Дегенерат теж вмре..!
2023-07-28 11:01:59
4
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3264
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1924