Іронія дружби
Антон Шаталов
Те, як він дивиться на неї - Неймовірно, Із блиском, захватом, їй в душу заглядає, Всім серцем нерозбитим ще кохає, Чарівно, злотоцінно, навіки... Вона ж на нього - Так як і було, Без запалу, звичайно, повсякденно... В обіймах пристрасних, він думає — навзаєм. Й вона так мислить, та не доганяє, Свою біду, що спереду скака, Швидкого осідлавши скакуна. Їх поцілунки, то не істинне кохання, Вона, дурненька, ні, не цінить те. Хоч вірить хтось, що вічне поривання, Та піде якось в забування все. Аби ж, коли розіб'ється кохання, В цілунках доброти одного разу. Прошу, не вбий мого товариша, зла дружбо, Щоб не ридав ображений до сказу.
2022-11-19 22:02:48
3
0
Інші вірші поета
Ego rotam agitere Думка III У найжаркішу серпеневу мить Речі, котрі захопили мене
Інші поети
Millane Robert
@millane_gays_lover
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Maks Skalozub
@Max_Skalozub
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5973
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2666