Гра в життя

Антон Шаталов

Удар меча об камінь тлінний, І бах гармати чуть здаля. Свистить біда десь у повітрі, Й реве скривавлена земля. Гартується метал у крові, Усмоктує клинок життя, Котре забрав він мимоволі, Чи з волі власного царя. Це гра - не лихо, просто гра, Між добрим й злим, для кого як... Де щастя, радість і журба, Де є життя, де смерть одна. Де істину оберігає Герой, що голову кладе. Де хтось брехню в собі тримає, І чудить всякий час дурне. Де досі сніг, де завірюха, Де грім гримить й гуля гроза, У когось завершилась мука, А хтось свою мечем почав... А в поросі, в диму, в крові, Ще буде жевріять життя, Якщо хтось б'ється вдалині, Тоді й продовжується гра...

2022-11-02 19:11:22

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Антон Шаталов

@Сандра Мей багацько разів дякую за приємний відгук)))

Відповісти

2022-11-02 19:31:19

1

Н Ф

Гарно написано,якраз на часі. Склалося враження,що думки лилися з самого серця автора

Відповісти

2022-11-02 20:55:22

1

Антон Шаталов

@Н Ф щиро дякую за добрий відгук

Відповісти

2022-11-03 09:16:21

1

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3250

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12235