ШЕПІТ ГЛИБИНИ
ніхто і ніколи
ріка стікала мовчанням ночі змиваючи рештки людських бажань ти чуєш? у глибині їх очі шепочуть правду без каяття тут тоне час, тут ламає крила тут голоси виривають світ кожна хвиля - це смерть, що вкрила останній крик, що вже не болить хтось плакав на прощання, хтось сміявся з розлуки хтось кидав каміння в безмежну гладь і вода, мов дзеркало, ховала їх руки що намагались небо обіймать тут, і діти, і втомлені душі і ті, хто стрибав сам, без страху й слів їх шепіт живе у холодній калюжі як згадка про тих, хто так і не встиг ти торкнешся - вода затремтить від дотику зірветься шепітом, мов лезо на склі і голоси, що втонули у мороці стануть частиною твоєї пітьми ти йдеш від ріки, але вухо тривожить їх вічна пісня - безмежний хор бо кожен із нас, хоч і мовчки живе рано чи пізно стане частиною цих розмов
2025-01-24 06:13:53
0
0
Інші вірші поета
ЮНІСТЬ ЕФЕБА КАТАРСИС ХРОНІКИ СУДНОГО ДНЯ ОДИН ОДНОГО
Інші поети
Molly Walker
@mollywalker228
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1796
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1987