НФМЖ
ніхто і ніколи
у вирі днів, де темрява і світло, сплелись в танку одвічної борні. йшов наосліп, падав неприкрито, топтав серця, що вірили мені. спокуси п'янкі, як вино гріховне, лились рікою в спраглу мою суть. але настав той час, коли прозріння пронизало душу, ніби грім. побачив відображення я своє - потворне, наче з найстрашніших снів. і зрозумів: лиш я творець дороги, що простяглась в майбутнє з-під ноги. тепер я знаю: кожне слово, вчинок - то цегла у будівлі власних днів. і вибір мій - чи буде то будинок, чи карткова хижа серед злив. минуле не змінить, та є надія на краще завтра - то моя ціль.
2024-07-24 23:47:51
1
0
Інші вірші поета
МЕТЕЛИК НАТЮРМОРТ МАКУЛАТУРА +37.404
Інші поети
Clary Lorraine
@clarylorraine
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12133
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4519