ТЕСТАМЕНТ

ніхто і ніколи

(18+)
мавпувати шизофренічно - мій лозунг і заповіт, звичайне існування - те саме, що смердючий хіт. бо життя - не арена, де обезголовлених вішали, мертвих катували, а вродіїв коронували. це там, де бога нема - але він нещадний, не питає дозволу у жодної падлюки ладної. бог не говорить із поетами, поети йому - раби, він говорить поетам, а ті повторюють небилиці злі. неокласик, неогандон, неосрака - ось хто я, п'яна, гнила, збожеволіла собака. чи мавпа?

2024-05-13 22:29:21

Інші вірші поета

СВОБОДА І ДНО ПІДЛИЗА НАТЮРМОРТ ТАНЕЦЬ ТІНЕЙ

Інші поети

Eiffel

@Miss_Eiffel

Анастасія

@anast_assia_

Kavitha Beemaraj

@kavitha

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

1605

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11552