НІМИЙ Я, НІМА ТИ
ніхто і ніколи
(18+)
слова - це лише звуки, що ламають нам ребра і знущаються з нашого болю. тому забудьмо про ці гидкі звуки, зітремо їх з наших вуст, і просто подивимось одне одному в очі. твоє тіло - мій всесвіт, твій погляд - моя карта зоряного неба. де можу загубитися в твоїх вигинах, як безпритульний бродяга в нетрях мегаполісу. відкинь одежу, нехай наші тіла доторкнуться, нехай злиються в один пульсуючий організм. забудь про слова, вони лише псують смак плоті і пристрасті. нехай наші тіла співають свою дику, тваринну пісню, без фальшивих акордів цієї мерзенної мови. моє єство розчиняється в твоєму, твоє - в моєму. і більше немає "я" чи "ти", є лише "ми".
2024-08-22 00:08:35
0
0
Інші вірші поета
ДИХАЛА КРОВ'Ю ХРОНІКИ СУДНОГО ДНЯ БАНАН В ЗЕМЛІ ОБИТЕЛЬ ВАКХА
Інші поети
Mary marko
@mary_45m
Moi
@Moi_2000
Yamini Labh
@ibelieveinmagic
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4827
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3200