Все, що нас вбиває
Щоденник меланхоліка
Так важко часом встати і поглянути на правду, А вона часом вбиває наші щирі сподівання. Світ ще дихає, хоч не на повні груди, небо мерехтить зірками, А ми йдемо далі із розбитими серцями. Мертве місто, мертве місто. Тут так тихо і так тісно.... Втрачені години нам загрожують щоднини. А ми б'ємось із собою кожну ніч і кожен день Проте питання все ж у тому, хто покладе цьому кінець. Цей світ - будинок із примарами Хоча примари тут ми Живемо, йдемо, стаючи химерами. Цей світ давно не дім І я, і ви вже тут як гості, Біжимо вперед, позаду залишаючи лиш простір. Часом так важко прийняти той факт, що все вмирає І вогонь в душі згасає, ми програли, все зникає. І так хочеться моментами відчути, що ще є надія, Але часом здається, що це лиш наступна мрія.... Так важко часом встати і поглянути на правду, А вона часом вбиває наші щирі сподівання. Світ ще дихає, хоч не на повні груди, небо мерехтить зірками, А ми йдемо далі із розбитими серцями.
2021-03-02 08:53:46
1
0
Інші вірші поета
Ангел та його Химери Любий щоденнику... Продавець облич Вальс мертвих душ La Valse des Âmes Mortes
Інші поети
user8720
@user8720
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2301
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3023