Все, що нас вбиває
Щоденник меланхоліка
Так важко часом встати і поглянути на правду, А вона часом вбиває наші щирі сподівання. Світ ще дихає, хоч не на повні груди, небо мерехтить зірками, А ми йдемо далі із розбитими серцями. Мертве місто, мертве місто. Тут так тихо і так тісно.... Втрачені години нам загрожують щоднини. А ми б'ємось із собою кожну ніч і кожен день Проте питання все ж у тому, хто покладе цьому кінець. Цей світ - будинок із примарами Хоча примари тут ми Живемо, йдемо, стаючи химерами. Цей світ давно не дім І я, і ви вже тут як гості, Біжимо вперед, позаду залишаючи лиш простір. Часом так важко прийняти той факт, що все вмирає І вогонь в душі згасає, ми програли, все зникає. І так хочеться моментами відчути, що ще є надія, Але часом здається, що це лиш наступна мрія.... Так важко часом встати і поглянути на правду, А вона часом вбиває наші щирі сподівання. Світ ще дихає, хоч не на повні груди, небо мерехтить зірками, А ми йдемо далі із розбитими серцями.
2021-03-02 08:53:46
1
0
Інші вірші поета
Картини забутої вічності Любий щоденнику... Ангел та його Химери Продавець облич
Інші поети
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3957
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2756