Я кличу смерть...

Щоденник меланхоліка

Я кличу смерть: Нічого вже не повернути, Ніщо не змусить нас забути Смак солодкої отрути. Я кличу смерть: Палає моє небо, Зате усім так тепло, Усім так тепло..... Ми кличем смерть, Втрачаючи контроль над головою. Це відчуття знайоме нам до болю: Знову куля - знову в скроню. Смерть вже тут: Іще один ніж зустрівся із спиною.... Нема дороги вже додому. Мій дім тепер - це поле бою.

2021-02-28 16:10:12

Інші вірші поета

Dies Irae Картини забутої вічності Колискова Продавець облич

Інші поети

T.L

@Lavender338

Janocska

@Janocska

Рая Лебідь

@LebidRaya

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9467

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

5211