Я кличу смерть...
Щоденник меланхоліка
Я кличу смерть: Нічого вже не повернути, Ніщо не змусить нас забути Смак солодкої отрути. Я кличу смерть: Палає моє небо, Зате усім так тепло, Усім так тепло..... Ми кличем смерть, Втрачаючи контроль над головою. Це відчуття знайоме нам до болю: Знову куля - знову в скроню. Смерть вже тут: Іще один ніж зустрівся із спиною.... Нема дороги вже додому. Мій дім тепер - це поле бою.
2021-02-28 16:10:12
3
0
Інші вірші поета
Dies Irae Вальс мертвих душ La Valse des Âmes Mortes Картини забутої вічності Продавець облич
Інші поети
Nik-chan
@nikchan
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Airad
@dassha
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3755
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2462