Інфанта
Крізь шторм і неспокій у серці
Вона пливла назустріч собі.
Інфанта тепер королева,
Камелот вже чекає її.
Що ж готує їй доля розкішна,
Попри щирі ті всі молитви?
У гріху вона стала безгрішна,
Коли король пав від смерті коси.
Взяли його тіло й поклали
У гріб кам'яний назавжди,
А серце Інфанті віддали.
Вона ж - віддала землі.
І ось у зневірі серця вогонь
Погас і надія померла.
Та доля в душі запалила любов
І враз сум всередині стерла.
Не встиг Камелот ще забути,
Не встиг пом'янути народ,
Як Інфанта в коханні отрути
Із новим королем розділила свій трон.
Їх кохання не знало кордонів
І меж не знало воно.
Вся країна вклонялась любові,
Що п'янила їх, наче вино.
Рік за роком минав у чеканні,
Дні пливли, наче місяці.
Мертві діти - потомство Інфанти,
Камелот вже зникає у млі.
Час живе в ілюзорному щасті,
Кохання розлилось, його не спасти.
"Залишає Інфанта лиш спадок примарний.
О Всевишній, милосердя Ти нам ниспошли!"
І ось у зневірі серця вогонь
Погас і надія померла.
Королівська ненависть убила любов,
Держава в чеканні завмерла.
Як королеву не врятувати,
Так Камелот вже й не спасти.
Вони жертвують кров'ю чужою за правду,
Та помруть все одно в цій брехні.
Відвернувся король від Інфанти,
Відвернувся й увесь Камелот.
Її сльози, немов діаманти,
Прикрашають сумний ешафот.
Крізь шторм і неспокій у серці
Вона пливла назустріч собі.
Перед лицем ганебної смерті
Камелот почув її величі сміх...
2021-02-27 12:24:29
1
0