Перший сніг

Ari

потяг несеться вперед, усе швидше і швидше. за вікном листопад. сонце виходить все рідше. сьогодні перший снігопад. і ми радіємо як діти. і дивно, що відчуваючи мороз, може так душа горіти. мільйонами діамантів, що мерехтять у світлі ліхтарів, розтанув вечір на вустах, і холодом глибокі спогади зігрів. занурюєшся в них, як в темне небо вдалині, вдихаючи реальність як мить солодку уві сні кружляючи у танці, сніжинки падають униз неначе тисячі зірок, вони все шепчуть: «людино, стій, спинись. постій хвилинку, подивись угору, відчуй себе маленьким знову, бо тільки наодинці із собою, дивлячись на нас, ти поринаєш у магічний, залишений в дитинстві час»

2022-12-01 20:09:19

5

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Ari

@Лилит спасибо большое!)

Відповісти

2022-12-02 10:34:53

Подобається

Сандра Мей

Гарно й чарівно 😍

Відповісти

2023-03-02 19:20:12

Подобається

Ari

@Сандра Мей щиро дякую!❣️❣️

Відповісти

2023-03-09 10:06:26

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10919

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

52

14

2786