Хімія душі

Ari

хімія - це ж не тільки про отруту, це є життя, що в нас тече. неначе серце пульсує крапля ртуті, що від заліза вже нікуди не втече. дитинства спогад - соняшників поле, це нескінченне море щастя і тепла. тепер вони - барій родіціонату кола, нагадують домівку, де б я не була. а солі купруму немов то любої бабусі очі, такі ж яскраво-сині, неначе небосхил вони виблискуюють як темна сукня ночі, яка прикрашена мільйонами світил. усі ці спогади - вони завжди з тобою їх дзеркалом відображає кут душі. вони - не привід огорнутися журбою, вони - спасіння від усіх дощів.

2022-12-01 20:14:44

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Domina Mortem

Дуже гарний вірш і цікаві порівняння з хімією. Так здивована, що зберігаю в закладки)))

Відповісти

2022-12-02 16:53:01

1

Ari

@Domina Mortem ох, дякую, мені дуже приємно! натхнення прийшло саме під час лекції, тому порівняння такі))

Відповісти

2022-12-02 18:00:20

1

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

49

15

2116

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

52

14

2786