РОЗДІЛ 6. Гра на межі
Емілія сиділа в тіні великого скляного столу, за яким Влад розташувався, немов хазяїн своєї фортеці. В очах дівчини відбивалася його постать, і здавалося, що її спокій був лише маскою, за якою ховалася буря. Усе, що вона відчувала, не повинно було вирватися назовні. Емі розуміла: якщо видасть свої справжні наміри, якщо хоча б на мить її обличчя відобразить внутрішній стан – усе скінчиться. Влад був небезпечним, і її життя, як і життя Платона, висіло на волосині.
Влад обережно налив собі в келих вина, кинувши швидкий погляд на Емі. Він виглядав упевнений у собі, як завжди. Його план був простим: вона мала залишатися поруч із ним – без запитань і сумнівів. Натомість – захист для Платона, якого Влад вважав загрозою.
– Емі, ти ж знаєш, що я не можу дозволити Платону продовжувати свої ігри, – сказав Влад, дивлячись на неї з холодною байдужістю. – Але я допоможу тобі. Він намагається втрутитися в мої справи, а ти... ти стала частиною його плану.
– Чого ти хочеш від мене? – її голос звучав твердо, а в очах ховалася тривога.
Влад підвівся з-за столу й зробив крок до неї. Його хода була впевненою, але неквапливою.
– Ти працюватимеш на мене, – сказав він, не приховуючи своєї зверхності. – Ти повинна вмовити Платона відмовитися від справи. Скажи йому, що тепер ти зі мною, і тому більше не зацікавлена в викритті моєї злочинної організації. Подумай про свої почуття до нього. Ти ж хочеш, щоб він був у безпеці, чи не так?
Емі відчула, як у грудях щось стиснулося, а внутрішнє напруження зросло, та ззовні вона залишалася спокійною. Усе, чого вона зараз хотіла – врятувати Платона. Але зробити це, залишаючись поруч із Владом, було майже неможливо. Він посилив контроль над нею, і кожен її крок міг бути прорахований і використаний проти неї.
– Ти хочеш, щоб я грала з Платоном? – її голос був тихим, майже беземоційним. – І якщо я відмовлюсь, що тоді буде з ним?
Влад нахилився ближче. Його обличчя стало жорстким, очі – зловісними.
– Якщо ти відмовишся, я просто його знищу. Ти цього хочеш? Хочеш, щоб він зник? – мовив Влад, і його голос м’яко пронизував її нерви. – Я знаю, що це нелегко для тебе, Емі. Але ти й сама розумієш, що це найкращий вихід для всіх. Ти захищаєш Платона, а я отримую владу. Ми обидва виграємо.
Дівчина мовчки кивнула, її очі не виказували ані краплі вагання. Вона вже прийняла його умови. Це не була згода – лише тимчасова поступка, її маленька гра, щоб дати Платону шанс.
– Добре, я це зроблю, – сказала вона, і її голос став твердішим. – Я вмовлю його. Але лише якщо ти пообіцяєш, що з ним нічого не станеться.
Влад випростався, його усмішка була холодною і жорстокою.
– Обіцяю, якщо ти виконуватимеш усе, як я кажу. – Він повільно обійшов стіл і зупинився за її спиною, поклавши руку їй на плече. – Ти ж знаєш, що я завжди стримую обіцянки.
Емі відчула, як його рука стискає її плече. Тіло напружилося, але вона стримала себе і бажання відштовхнути Влада.
– Але пам’ятай: я стежитиму за тобою, – впевнено сказала вона.
Її слова не були загрозою – скоріше, обіцянкою. Дівчина відчувала, як серце стискається, але ззовні залишалась спокійною. Влад знав, що вона не зможе відмовити, коли мова йде про Платона. Але її внутрішня боротьба тривала. Емілія не могла дозволити собі стати інструментом у його грі, та й розуміла – це прості маніпуляції. Все набагато складніше.
– Я завжди знав, що можу на тебе покластися, – сказав Влад з легкою іронією. – Ти не підведеш.
Він узяв келих і зробив ковток, не зводячи з неї погляду. Влад, гордий собою, навіть не здогадувався, що за цією зовнішньою незворушністю ховався план, який Емілія вже почала реалізовувати. Вона прийняла його умови, але лише для того, щоб зіграти у свою гру. Всередині неї палала рішучість. Платон був у небезпеці, і її дії диктувалися не відданістю Владові, а жагою помсти. Емі збиралася використати його довіру, щоб зруйнувати його імперію. І тепер вона не могла відступити. Вона мусила діяти.
У цей час Платон сидів у своєму невеликому офісі. Він більше не міг чекати. Не знаючи, що відбувається з Емілією, він відчайдушно шукав спосіб вийти з нею на зв’язок, зрозуміти, де вона і що з нею. Телефон мовчав, і Платон відчував – щось не так. Емі не дзвонила, не відповідала на його повідомлення. Він усвідомлював: вона потрапила в пастку, її контролюють. Він знав Влада надто добре, щоб розуміти – той не зупиниться ні перед чим. Але як допомогти їй, якщо вона не може вийти на зв’язок?
Платон підвівся і почав ходити кімнатою, його думки були тривожними. Треба було діяти – самому і рішуче. Він не знав, що відбувається, і це лише посилювало його занепокоєння.
І тоді телефон нарешті задзвонив. Він миттєво схопив слухавку.
– Емі? – його голос був сповнений надії та відчаю. – Ти де? Що з тобою?
Тиша в слухавці була гнітючою. І лише за кілька секунд він почув її голос – ледь чутний, ніби вона говорила здалеку.
– Платоне, я в пастці. Мені потрібно трохи часу. Я зроблю все, що треба, щоб... щоб... ти розумієш, так? Але будь обережним. Влад посилив контроль.
Платон завмер, міцно стискаючи телефон. Він зрозумів, що вона не має свободи, і тепер, коли вона намагається зіграти свою гру, він усвідомив, наскільки помилявся, думаючи, що зможе діяти сам. Він не знав, як допомогти їй, але зрозумів: єдиний шанс – діяти разом.
– Ми знайдемо спосіб, Емі, – сказав він твердим і рішучим голосом. – Ми не здамося.
– Ні, не можна... Ти маєш залишити цю справу і залишити... мене.
– Цього не буде, Емі. Чуєш?
Але в ту мить вона вже завершила дзвінок.
Платон став ще більш схвильованим. Він усвідомлював, що час спливає. Влад тримав Емілію під контролем, але Платон бачив лазівки, які можна використати. Він довгий час спостерігав за кожним кроком Влада. Жодне слово не проходило повз його увагу. Платон розумів: ця боротьба буде надзвичайно важкою. Влад був надто сильним, а часу лишалося обмаль.
Емі стояла біля дзеркала, пальці стискали ручку сумки. Зовні чекав Давид – кремезний, мовчазний. За покупками, як завжди. Цього разу їй знадобилася красива нижня білизна. Охоронець залишився за межами магазину. Емі вибрала кілька комплектів і попрямувала до примірочної. Платон уже чекав за дверима. Він чув, як її кроки наближалися. Серце билося швидше. Коли вона увійшла, їхні погляди зустрілися. Мить, коли кожне слово має значення, а кожен рух – це вибір. Вона підійшла до нього, і Платон відчув напругу, ніби вона хотіла щось сказати, але не могла.
– Ти маєш піти, Платоне, – нарешті мовила вона, її голос був тихим, але рішучим. – Це не просто гра, це остання спроба зберегти тобі життя.
Він зітхнув, розуміючи, що її слова можуть бути не просто порадою, а частиною її власного плану. Він не знав, що саме вона задумала, але знав: її слова не можна сприймати як безумовну істину.
– Ти думаєш, я не розумію, що відбувається? – відповів він, наближаючись. – Ти граєш свою гру, Емі. Але ти не одна в цій боротьбі.
Вона подивилася йому в очі, і в її погляді Платон побачив те, чого не очікував – відвагу і рішучість, з якими вона могла змінити хід подій і стати рушійною силою цієї гри. Коли їхні погляди перетнулися, він зрозумів, що Емілія не просто намагається його врятувати. Вона готова на все, щоб не дозволити Владові здобути остаточну перемогу.
У цей момент вони обидва усвідомили, що грають в одну гру, але з різними цілями. Вони були союзниками, та кожен був готовий іти до кінця заради власного вигоашу. І для Платона цим виграшем була Емілія. Він ні за що не відмовиться від спроб вирвати її з кігтистих лап Вампіра.
Влад обережно налив собі в келих вина, кинувши швидкий погляд на Емі. Він виглядав упевнений у собі, як завжди. Його план був простим: вона мала залишатися поруч із ним – без запитань і сумнівів. Натомість – захист для Платона, якого Влад вважав загрозою.
– Емі, ти ж знаєш, що я не можу дозволити Платону продовжувати свої ігри, – сказав Влад, дивлячись на неї з холодною байдужістю. – Але я допоможу тобі. Він намагається втрутитися в мої справи, а ти... ти стала частиною його плану.
– Чого ти хочеш від мене? – її голос звучав твердо, а в очах ховалася тривога.
Влад підвівся з-за столу й зробив крок до неї. Його хода була впевненою, але неквапливою.
– Ти працюватимеш на мене, – сказав він, не приховуючи своєї зверхності. – Ти повинна вмовити Платона відмовитися від справи. Скажи йому, що тепер ти зі мною, і тому більше не зацікавлена в викритті моєї злочинної організації. Подумай про свої почуття до нього. Ти ж хочеш, щоб він був у безпеці, чи не так?
Емі відчула, як у грудях щось стиснулося, а внутрішнє напруження зросло, та ззовні вона залишалася спокійною. Усе, чого вона зараз хотіла – врятувати Платона. Але зробити це, залишаючись поруч із Владом, було майже неможливо. Він посилив контроль над нею, і кожен її крок міг бути прорахований і використаний проти неї.
– Ти хочеш, щоб я грала з Платоном? – її голос був тихим, майже беземоційним. – І якщо я відмовлюсь, що тоді буде з ним?
Влад нахилився ближче. Його обличчя стало жорстким, очі – зловісними.
– Якщо ти відмовишся, я просто його знищу. Ти цього хочеш? Хочеш, щоб він зник? – мовив Влад, і його голос м’яко пронизував її нерви. – Я знаю, що це нелегко для тебе, Емі. Але ти й сама розумієш, що це найкращий вихід для всіх. Ти захищаєш Платона, а я отримую владу. Ми обидва виграємо.
Дівчина мовчки кивнула, її очі не виказували ані краплі вагання. Вона вже прийняла його умови. Це не була згода – лише тимчасова поступка, її маленька гра, щоб дати Платону шанс.
– Добре, я це зроблю, – сказала вона, і її голос став твердішим. – Я вмовлю його. Але лише якщо ти пообіцяєш, що з ним нічого не станеться.
Влад випростався, його усмішка була холодною і жорстокою.
– Обіцяю, якщо ти виконуватимеш усе, як я кажу. – Він повільно обійшов стіл і зупинився за її спиною, поклавши руку їй на плече. – Ти ж знаєш, що я завжди стримую обіцянки.
Емі відчула, як його рука стискає її плече. Тіло напружилося, але вона стримала себе і бажання відштовхнути Влада.
– Але пам’ятай: я стежитиму за тобою, – впевнено сказала вона.
Її слова не були загрозою – скоріше, обіцянкою. Дівчина відчувала, як серце стискається, але ззовні залишалась спокійною. Влад знав, що вона не зможе відмовити, коли мова йде про Платона. Але її внутрішня боротьба тривала. Емілія не могла дозволити собі стати інструментом у його грі, та й розуміла – це прості маніпуляції. Все набагато складніше.
– Я завжди знав, що можу на тебе покластися, – сказав Влад з легкою іронією. – Ти не підведеш.
Він узяв келих і зробив ковток, не зводячи з неї погляду. Влад, гордий собою, навіть не здогадувався, що за цією зовнішньою незворушністю ховався план, який Емілія вже почала реалізовувати. Вона прийняла його умови, але лише для того, щоб зіграти у свою гру. Всередині неї палала рішучість. Платон був у небезпеці, і її дії диктувалися не відданістю Владові, а жагою помсти. Емі збиралася використати його довіру, щоб зруйнувати його імперію. І тепер вона не могла відступити. Вона мусила діяти.
У цей час Платон сидів у своєму невеликому офісі. Він більше не міг чекати. Не знаючи, що відбувається з Емілією, він відчайдушно шукав спосіб вийти з нею на зв’язок, зрозуміти, де вона і що з нею. Телефон мовчав, і Платон відчував – щось не так. Емі не дзвонила, не відповідала на його повідомлення. Він усвідомлював: вона потрапила в пастку, її контролюють. Він знав Влада надто добре, щоб розуміти – той не зупиниться ні перед чим. Але як допомогти їй, якщо вона не може вийти на зв’язок?
Платон підвівся і почав ходити кімнатою, його думки були тривожними. Треба було діяти – самому і рішуче. Він не знав, що відбувається, і це лише посилювало його занепокоєння.
І тоді телефон нарешті задзвонив. Він миттєво схопив слухавку.
– Емі? – його голос був сповнений надії та відчаю. – Ти де? Що з тобою?
Тиша в слухавці була гнітючою. І лише за кілька секунд він почув її голос – ледь чутний, ніби вона говорила здалеку.
– Платоне, я в пастці. Мені потрібно трохи часу. Я зроблю все, що треба, щоб... щоб... ти розумієш, так? Але будь обережним. Влад посилив контроль.
Платон завмер, міцно стискаючи телефон. Він зрозумів, що вона не має свободи, і тепер, коли вона намагається зіграти свою гру, він усвідомив, наскільки помилявся, думаючи, що зможе діяти сам. Він не знав, як допомогти їй, але зрозумів: єдиний шанс – діяти разом.
– Ми знайдемо спосіб, Емі, – сказав він твердим і рішучим голосом. – Ми не здамося.
– Ні, не можна... Ти маєш залишити цю справу і залишити... мене.
– Цього не буде, Емі. Чуєш?
Але в ту мить вона вже завершила дзвінок.
Платон став ще більш схвильованим. Він усвідомлював, що час спливає. Влад тримав Емілію під контролем, але Платон бачив лазівки, які можна використати. Він довгий час спостерігав за кожним кроком Влада. Жодне слово не проходило повз його увагу. Платон розумів: ця боротьба буде надзвичайно важкою. Влад був надто сильним, а часу лишалося обмаль.
Емі стояла біля дзеркала, пальці стискали ручку сумки. Зовні чекав Давид – кремезний, мовчазний. За покупками, як завжди. Цього разу їй знадобилася красива нижня білизна. Охоронець залишився за межами магазину. Емі вибрала кілька комплектів і попрямувала до примірочної. Платон уже чекав за дверима. Він чув, як її кроки наближалися. Серце билося швидше. Коли вона увійшла, їхні погляди зустрілися. Мить, коли кожне слово має значення, а кожен рух – це вибір. Вона підійшла до нього, і Платон відчув напругу, ніби вона хотіла щось сказати, але не могла.
– Ти маєш піти, Платоне, – нарешті мовила вона, її голос був тихим, але рішучим. – Це не просто гра, це остання спроба зберегти тобі життя.
Він зітхнув, розуміючи, що її слова можуть бути не просто порадою, а частиною її власного плану. Він не знав, що саме вона задумала, але знав: її слова не можна сприймати як безумовну істину.
– Ти думаєш, я не розумію, що відбувається? – відповів він, наближаючись. – Ти граєш свою гру, Емі. Але ти не одна в цій боротьбі.
Вона подивилася йому в очі, і в її погляді Платон побачив те, чого не очікував – відвагу і рішучість, з якими вона могла змінити хід подій і стати рушійною силою цієї гри. Коли їхні погляди перетнулися, він зрозумів, що Емілія не просто намагається його врятувати. Вона готова на все, щоб не дозволити Владові здобути остаточну перемогу.
У цей момент вони обидва усвідомили, що грають в одну гру, але з різними цілями. Вони були союзниками, та кожен був готовий іти до кінця заради власного вигоашу. І для Платона цим виграшем була Емілія. Він ні за що не відмовиться від спроб вирвати її з кігтистих лап Вампіра.
Коментарі