Блог
Всі
ПАМ'ЯТІ ВЛАДА
Новини, Різне, Особисте
Прототипом одного із головних героїв роману «Симуляція», а саме Влада Капонова, став мій хлопець – Владислав Волобоєв. У цьому місяці його не стало. Прочитати він не встиг. Я присвячую цей роман світлій пам'яті про нього. Нехай ця пам'ять живе у серці кожного читача «Симуляції».
https://krnews.ua/news/104147?fbclid=IwY2xjawK2KQdleHRuA2FlbQIxMQABHhTzV6ZsqVi1cpl-tNHJnEnSQbM7CFJ_b_wtSykyNPfOSaYnVuUM-Zsqi5QM_aem_Ff4EA37wJKrcbZG3Tp3SiAх
1
140
Роман – Симуляція. Запрошую до прочитання!
Новини, Цікаве, Різне
Я повернулася до написання свого роману, перша глава якого була написана ще у 2019 році. Тоді він мав іншу ідею та концепцію. Зараз я все змінила. На сьогодні є вже п'ять глав, але я поки їх допрацьовую. Також у мене є нариси для інших глав. Поки що опубліковано дві. Запрошую до прочитання!
Обов'язково залиште свої коментарі. Мені буде цікаво та корисно знати думку кожного читача. Це мені допоможе виявити помилки та неточності. Буду вдячна!
Роман:
https://www.surgebook.com/amfiratos/book/miy-kraschiy-son
1
591
Книги
Всі
Вірші
Всі
Весна
В душі моїй завжди царить весна.
Весна – чим не наземна досконалість?
Дари природи, сонця жовтизна
І небеса – диви́ни небувалі.
Світанок оживляє спів пташок,
Чарує віки бла́госна погода.
І скоро на поверхні сторінок
Пробудьться уславлюючі оди.
Весна! Весна! Усі це раді знати,
Навколо починається цвітіння.
Весна зуміла біль утамувати,
Зігріла серце сонячним промінням.
Весна-краса, жива і бездоганна,
Небесний ідол, розтопивший лід.
Мій темний світ став милим і коханим,
Допоки попрощатися не слід.
1
0
128
Нехай
Хай ріки долі – чиста кров,
Хай мати щастя – давній міф,
Хай мало пройдено доріг
І рваний внутрішній покров.
Хай загоряється свіча,
Коли болить моя душа,
Коли не взмозі вже рушать
І закричати в тінь хоча б.
Хай душу ЦЮ Господь спасе
Від темноти і холодів,
Від злих людей і осудів
Й від того, чим просякло все.
І хай все буде по Його:
За ніччю день, за роком рік,
За Пеклом серденька мого
Одвічне звільнення від бід.
1
0
170
Я ніким не була
Я ніким не була і не стала, а все так змінилось.
Не лишаю писати й триматись за краще минуле.
Струни душ рвати силою думки та думкою сили.
Час – пронизливий біль, регулятор Господніх задумок.
Все навіки пішло... Поцілунки й північні утечі.
Підліткова любов, що примусила серце горіти.
Смак вина на вустах, запах «Бонду» та пам'ятний вечір.
Охолола душа і ніяк їй уже не зігрітись.
Це доросле життя я щодня відкидаю навмисне,
І не хочеться вірити в те, що задумано Богом.
Підступатиме смерть, лиш на небі Він кнопку натисне.
Як же жити, коли... знаєш сутність свого епілогу?
Незалежні? Брехня! Гарний жарт чи якась небилиця.
Бо на кожному з нас непомітні для ока кайдани.
А в кінці тільки вічна пітьма, і мені без різниці,
Чи згадаєте словом хорошим мене, чи поганим.
5
0
369
