Прокинься, душе моя...
Вікторія Тодавчич
Душе моя, чому ти знову спиш, Коли твій брат любові потребує? Та зрозумій – життя це тільки мить, А після – що? Ти згодна на тортури? Прокинься вже! Достатньо було сну, Іди покайся, розкажи, що маєш. Про гнів та заздрість, ненависть свою Все розкажи, й про те, як ти страждаєш. Кінець вже близько, вибір тут стоїть Що обереш, душе моя, сьогодні? Життя, що пролетить неначе мить, Чи Боже милосердя й вічну волю?
2023-03-02 16:32:25
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Сандра Мей дуже дякую ❤
Відповісти
2023-03-02 16:35:30
1
Микола Мотрюк
Вірш промовляє до кожного з нас. Актуально, нажаль...
Відповісти
2023-03-02 18:05:44
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк так, дякую за коментар 🕊
Відповісти
2023-03-02 19:03:08
1
Інші вірші поета
Моя правда Ти чуєш мене? Пройде кохання... Що сталося з цим світом?
Інші поети
N M
@_winter
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3938
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4818