Прокинься, душе моя...
Вікторія Тодавчич
Душе моя, чому ти знову спиш, Коли твій брат любові потребує? Та зрозумій – життя це тільки мить, А після – що? Ти згодна на тортури? Прокинься вже! Достатньо було сну, Іди покайся, розкажи, що маєш. Про гнів та заздрість, ненависть свою Все розкажи, й про те, як ти страждаєш. Кінець вже близько, вибір тут стоїть Що обереш, душе моя, сьогодні? Життя, що пролетить неначе мить, Чи Боже милосердя й вічну волю?
2023-03-02 16:32:25
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Сандра Мей дуже дякую ❤
Відповісти
2023-03-02 16:35:30
1
Микола Мотрюк
Вірш промовляє до кожного з нас. Актуально, нажаль...
Відповісти
2023-03-02 18:05:44
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк так, дякую за коментар 🕊
Відповісти
2023-03-02 19:03:08
1
Інші вірші поета
Завтра...? Карантин Справжня радість Віщий сон?
Інші поети
Miyako-san
@Sakura_san_
11:11
@light_blue
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1471
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2749