Карантин
Керує світом в нас коронавірус Торкнувся стовідсотково усіх. Усіх кому плюс сорок, кому мінус— Усіх дорослих і усіх малих. Усі ж бо вдома всі на карантині. Комп'ютер, телефон — чого ж бажать. Лиш кухня, ліжко, зайві кілограми Коронавірусом все "прикривать". Все було б весело, якби не було сумно Бояться люди всі тої біди. Хтось кашлянув, чихнув, чи дише "шумно" Гляди — усі розбіглись навкруги. Заборонив коханим поцілунки, Рукостискань, обіймів теж нема. А макіяж сховав під "обладунки", Та часу вільного — хоч відбавляй. Я знаю скоро ті часи настануть, Коли оця недуга пропаде. Не лиш серця, а й руки об'єднають Усі кохані. Щастя ж бо прийде.
2020-04-01 06:20:00
42
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Юрий Иванов
Мда страшная штука коронавирус
Відповісти
2020-04-01 10:44:51
Подобається
Вікторія Тодавчич
Відповісти
2020-04-01 10:45:04
Подобається
Вікторія Тодавчич
дякую ❤
Відповісти
2022-11-13 15:55:13
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1923
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2241