Карантин
Вікторія Тодавчич
Керує світом в нас коронавірус Торкнувся стовідсотково усіх. Усіх кому плюс сорок, кому мінус— Усіх дорослих і усіх малих. Усі ж бо вдома всі на карантині. Комп'ютер, телефон — чого ж бажать. Лиш кухня, ліжко, зайві кілограми Коронавірусом все "прикривать". Все було б весело, якби не було сумно Бояться люди всі тої біди. Хтось кашлянув, чихнув, чи дише "шумно" Гляди — усі розбіглись навкруги. Заборонив коханим поцілунки, Рукостискань, обіймів теж нема. А макіяж сховав під "обладунки", Та часу вільного — хоч відбавляй. Я знаю скоро ті часи настануть, Коли оця недуга пропаде. Не лиш серця, а й руки об'єднають Усі кохані. Щастя ж бо прийде.
2020-04-01 06:20:00
42
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Юрий Иванов
Мда страшная штука коронавирус
Відповісти
2020-04-01 10:44:51
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Юрий Иванов да 😊
Відповісти
2020-04-01 10:45:04
Подобається
Вікторія Тодавчич
дякую ❤
Відповісти
2022-11-13 15:55:13
Подобається
Інші вірші поета
Кохання Зустріч в іншому столітті Якщо у пам'яті моїй... Це та любов !?
Інші поети
Khadeejah_Mansur_
@Khadeejah_Mansur_
Aya Joy
@aya23
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3487
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2386