Секрет
Вікторія Тодавчич
Я розповім сьогодні свій секрет, Що в серці і в думках моїх блукає. Та я прошу, ти зрозумій мене, Хай мій секрет тебе не налякає. Ти завжди був веселим юнаком, Спочатку другом, потім – закохалась. Ти був таким мрійливим... Наче сон, Від нього не хотіла прокидатись. В очах твоїх я бачила себе, Таку звичайну і таку щасливу. Я малювала знов твоє лице, А ти радів і був таким мрійливим. Та потім зрозуміла одну річ – Ти зовсім не в моєму серці, вибач... Але я відповім на це тобі – Бо сам ти є моє серденько, милий.
2021-07-11 15:22:33
39
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Вікторія Тодавчич
@Станислав КРАЙНОВ украинский язык мне очень нравится, он мой родной. Благодарю вас за комментарий)
Відповісти
2021-07-12 17:53:14
1
_ᎷᏋᏕᏕᏗ_Ꭾ
Вай вай вай, это слишком прекрасно для моих глаз🥺🌻
Відповісти
2021-07-16 17:38:09
Подобається
Вікторія Тодавчич
Дякую, мені приємно ❤
Відповісти
2021-07-18 13:02:33
Подобається
Інші вірші поета
Я радий, що тебе знайшов... Слова Сумую без тебе Ти є в рядках...
Інші поети
Emily
@Amaliya_
사구 호랑이
@dinka_didi
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
41
1
1226
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3278