Завтра...?
Вікторія Тодавчич
Я обіцяю – завтра я забуду, Твій ніжний погляд, що мене шукав. Твої слова, як ти мене втішав, Коли я знов була в сердечній смуті. Обійми, що мене в них зігрівав Коли мороз на вулиці шалений Ти був для мене найтеплішим пледом, Який мене любив та цінував. І вчинки всі твої, твої вуста, Якими ти мені знов зізнався, І руки... Ними ти мене торкався Я все забуду. І твоє ім'я. Але тоді в душі з'явиться дірка, Що буде ніби з розміром тебе. Аж ні! Не зможу в приходящий день, Забути все, про що пишу я вірші.
2025-02-06 09:14:56
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Володимир Брама
Хороший вірш. Деякі зауваження щодо пунктуації. Перший стовпчик, другий рядок – перед "що" має бути кома. Третій стовпчик, третій рядок – на мою думку, "І руки... ними ти мене торкався". Третій стовпчик, другий рядок – "знову зізнавався", "ти мені" зайве, адже і так зрозуміло, хто кому. Здається, милозвучніше "діра".
Відповісти
2025-02-07 16:05:45
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Володимир Брама дуже дякую вам!!!
Відповісти
2025-02-20 06:34:59
Подобається
Інші вірші поета
Я люблю страждати... Травневий дощ Твоя краса Коронавірус
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Carla Gaona
@KuroShiro
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3370
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3369