Згинь.

Вікторія Тодавчич

Згинь з моїх снів, не вертайся ніколи. Набридло даремно вбивати серденько. Ти взяв мене поглядом ніжним в окови, Убивши надії про щастя маленькі. Згинь ти з думок моїх, дай мені волі! Дай мені дихати свіжим повітрям. Коханою мріяла бути... Доволі! Тепер я сама себе люблю на світі. Згинь ти з життя мого, прошу мій янголе, Дай мені радості смак хоч відчути. Напевно це сон, він лишився уявою Чому я тебе вже не можу забути? Кохаю! Кохаю! Кричу, та почуй мене! Ти зрозумій, що кохання це біль. Згинь, просто зникни прошу ти мій янголе, Згинь, я не хочу тонути в тобі.

2020-11-12 10:14:51

38

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Вікторія Тодавчич

@Леонид Агеев спасибо большое. Постараюсь перевести как можно скорее 💞

Відповісти

2020-11-12 10:21:32

Подобається

Oliver Schatz

@Вікторія Тодавчич Счастливый путь меня не ждёт, а будет всё наоборот.

Відповісти

2020-11-12 10:24:35

1

Вікторія Тодавчич

@Oliver Schatz надеюсь будет всё не так, И застучат два сердца в такт. В любви вас счастливей не будет, И вас никто уж не забудет 💞

Відповісти

2020-11-12 11:17:51

Подобається

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

2

2004

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10894