У найтемнішому закутку твоєї душі
У найтемнішому закутку твоєї душі Там де сховалися з тобою "ми" Посеред вітрів і лютої зими Раптом почали розпускатися квіти. І ти наче ожив, ще повітря вдихнув Тепло у тім закутку раптом відчув. Ні, не опирайся. Не думай втікати Вона також зранена, треба чекати. Довірся, терпи і надію плекай Ви будете разом, лиш не поспішай. Печалі підуть, їм давно вже пора На зміну прийдуть щирий сміх та Весна. Серце заб'ється в шаленому ритмі Настав вже фінал завершальної битви: Ви поруч, ви разом, за руки йдете. Цінуйте, пильнуйте, Щастя своє.
2019-01-20 18:33:23
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Серафім
Дуже мило та оригінально.
Відповісти
2019-01-21 14:18:50
1
Ирина Яновская
@Серафім дякую)
Відповісти
2019-01-21 14:30:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3910
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2328