Годі буть сліпим!

Ирина Яновская

Вдихаєш запах, так смакуєш ним, Він ж бо для тебе найкращий "амфетамін" Шукаєш Щастя, хоч вже поруч з ним. Сумно ж.. Годі буть сліпим! Відкрий нарешті очі, і поглянь Я поруч, я з тобою.. Просто знай.. Просто кохаю, так ось, без питань, Не хочу більше я розчарувань. Життя побило, так буває, знаю Та все ж, я рук своїх не опускаю На поміч долі і не сподіваюсь Своїм життям просто не розкидаюсь. Щоб буть щасливим - варто таки діять, І в те що робиш також треба вірить, І тих хто поруч ти не покидай Люби, цінуй, краще в житті - пізнай.

2018-05-27 06:53:37

Інші вірші поета

А ти обійми, і не відпускай... Мій любий, вбивце - чародію... Вийти, із цього буревію? У найтемнішому закутку твоєї душі

Інші поети

Mene.net

@Yana_Buchak

Bint __Abdoolrahman

@bint_abdoolrahman

Lorraine

@Lorraine_

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1872

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11395