Вийти, із цього буревію?
Ирина Яновская
Тихо вночі не пробирайся. Не смій, ти спокій не вкради! Краще назавжди забирайся І свої клятви забери. Не переношу я брехні А ти, пливеш уже в човні Ген-ген, десь там, у далині Розпалиш вогнище вночі. А я ходила по стерні. Колола ноги наче в терні. Чому ж не спиться знов мені? Як з розуму знов не зійти? Де ж ті Боги, що все сплели? Чому вони не зупинили? Заледве навіть і не вбили І в серце черствий кіл встромили. А я все ходжу по стерні Шукаю вогник той - надії Скажіть, хіба мені під силу, Вийти із цього буревію?
2018-11-19 13:27:20
3
0
Інші вірші поета
Не ідеальні Забудь минуле і живи! Мій любий, вбивце - чародію... У найтемнішому закутку твоєї душі
Інші поети
Wanter
@chees
CVLD BLVVDED
@Zaharchuk_Arsen
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1334
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11816