У лабіринті
Ирина Яновская
І знову я у лабіринті Посеред душ, серед людей. Шукаю, як же звідси вийти Дивлюсь углиб чужих очей. І сподіваюсь, що поможуть, Що руку, таки подадуть Але поруч сліпі та безликі Їм своїх вже душ не вернуть. Ми наче якісь полонені. Надію втратили вже. Шукаємо шлях щоби вийти, Наївні ж бо досі іще. Життя нас знову навчило, Не вірити і не чекать. А ми лиш урок той завчили, Важко, руку тепер подавать. І з середини страх поїдає, Трагедія й така тепер буває. А душа ще й свій лик утрачає.. Люди! Ви повірте тим, хто - кохає!
2018-06-19 04:59:28
3
0
Інші вірші поета
Не ідеальні Мій любий, вбивце - чародію... У найтемнішому закутку твоєї душі Годі буть сліпим!
Інші поети
Сандрін Iрріель
@sandrine_ukrainian
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10903
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2023