Не ідеальні

Ирина Яновская

Те що ти відчуваєш Те відчуваю і я Давай не будем кричати, Лабіринтом іти навмання. Ти мовчки подай мені руку Я візьму і стисну її Боятися буду і звуку Проте, завше разом іти. Так, ми пара тих "не ідеальних" Котрих вже побило життя Та не натискаючи гальма Руйнували закони буття. Як люди багато втрачали, Я також була серед них. Насправді, не цінували. Винна дурість їх, то гріх. Важливо, те що маєте зараз, І хто поруч зараз, й завжди. Ми живемо на світі лиш раз. Не втрачай цінність свої душі.

2018-07-14 16:44:12

Інші вірші поета

Мій любий, вбивце - чародію... А ти обійми, і не відпускай... Вийти, із цього буревію? У найтемнішому закутку твоєї душі

Інші поети

Леді Ірина

@Lady_Iruna

رِينبـــو

@RawanEltheni

H O P E

@hopeless382

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12001

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16371