То згадає мене, у пізну годину...
На письма мої не відповідаєш
Напевно думки інші ти маєш
А я все чекаю на твої слова
Болить щось дуже вже душа
Намагаюся тебе позабути
Трапитися так повинно бути
Звільнитись від залежності
Позабутися до кохання належності
Тепер точно знаю, що любові не існує
Це лише наш мозок щось там фантазує
Тому повинен жити я в реальності
Тоді лише пізнаю стільки радості
І як тільки я забуду про людину
То згадає мене, у пізну годину...
Напевно думки інші ти маєш
А я все чекаю на твої слова
Болить щось дуже вже душа
Намагаюся тебе позабути
Трапитися так повинно бути
Звільнитись від залежності
Позабутися до кохання належності
Тепер точно знаю, що любові не існує
Це лише наш мозок щось там фантазує
Тому повинен жити я в реальності
Тоді лише пізнаю стільки радості
І як тільки я забуду про людину
То згадає мене, у пізну годину...
Коментарі