і буду молитись, аби журба залишилась назавжди...
дерева скидають з себе вбрання:
червоне, зелене, жовтогаряче.
розкидують ним поволі, навмання.
позбутись листів вони нетерпляче.
стоять собі голісінько-голі,
а холод все ближче, вже через мить.
на зеленому, просторному полі
вітер листя ніжно шелестить.
килим різнокольоровий простягає
на далекі дороги та дні.
і щось мені про тебе нагадає,
нагадає про те у журбі.
і буду молитись, аби журба залишилась назавждИ,
бо разом із нею, будеш і ти.
червоне, зелене, жовтогаряче.
розкидують ним поволі, навмання.
позбутись листів вони нетерпляче.
стоять собі голісінько-голі,
а холод все ближче, вже через мить.
на зеленому, просторному полі
вітер листя ніжно шелестить.
килим різнокольоровий простягає
на далекі дороги та дні.
і щось мені про тебе нагадає,
нагадає про те у журбі.
і буду молитись, аби журба залишилась назавждИ,
бо разом із нею, будеш і ти.
Коментарі