І назавжди з тобою обнімемось
Скалічені долі
Наша історія підбігає кінця
Да буде воля твоя!
Уроки війни
Шматочок торта
Жаль, що це був мій сон
Скільки це буде тривати?
Плач загиблої людини
а повинно було заливатися світлом...
Тепер янголів стало ще більше...
Незалежність... Яке гарне слово...
Незалежність та єдність
Вся і все процвітає у цілковитому цвіті
І після стількох страждань
"Ким я є?"-нарешті збагнути
Назавжди станемо ніхто...
Можливо це останній шанс для тебе...
Промінчик від сонця у мене забрали
Усі люди дивні
Кожна помилка творила і творить тебе...
Зміна мене
Ти знаєш кого я зустріну?
То згадає мене, у пізну годину...
Часи про які не забудеш назавжди
Чую тільки пусте серцебиття...
і буду молитись, аби журба залишилась назавжди...
Осінь минає, надходить зима
З'явились ще мільйон причини лють
Скоріш додому повернутись
За те, хто я є, повинен боротись
Смерть допомогає мертвим
Промінчик від сонця у мене забрали
Промінчик від сонця у мене забрали
Натомість темінь для чогось віддали
Нічого не чутно, нічого не бачно
Із темнотою треба обачно
Що з ним робити, не розумію
Тільки у світлі я жити умію
Темна пора дає змогу всілитись страхіттям
Невідомо, чи пробуде страшні лихоліття
А може тьма не така вже й страшна?
Може є родичкою світла вона?
Тоді повернути можна її
Видені речі стануть мої
Треба лише почекати
Аби баченим стати
Розговорились із тьмою
Стала для мене наче любов'ю
Та раптом стала вона розчиняться
Це знак- що світло почало з'являться
Не хотів я його, із темнотою хотів
Побачитись з ним, хоч на кілька миттІв
Шматочок тьми у мене забрали
Натомість сонця для чогось
віддали...
© Йва Миролюб,
книга «Вірші заблудшої душі».
Усі люди дивні
Коментарі