КНИГА
Вірші заблудшої душі
Йва Миролюб
І назавжди з тобою обнімемось
Скалічені долі
Наша історія підбігає кінця
Да буде воля твоя!
Уроки війни
Шматочок торта
Жаль, що це був мій сон
Скільки це буде тривати?
Плач загиблої людини
а повинно було заливатися світлом...
Тепер янголів стало ще більше...
Незалежність... Яке гарне слово...
Незалежність та єдність
Вся і все процвітає у цілковитому цвіті
І після стількох страждань
"Ким я є?"-нарешті збагнути
Назавжди станемо ніхто...
Можливо це останній шанс для тебе...
Промінчик від сонця у мене забрали
Усі люди дивні
Кожна помилка творила і творить тебе...
Зміна мене
Ти знаєш кого я зустріну?
То згадає мене, у пізну годину...
Часи про які не забудеш назавжди
Чую тільки пусте серцебиття...
і буду молитись, аби журба залишилась назавжди...
Осінь минає, надходить зима
З'явились ще мільйон причини лють
Скоріш додому повернутись
За те, хто я є, повинен боротись
Смерть допомогає мертвим
Плач загиблої людини
У часи війни я ходжу по вулиці
Час неначе зупинився
Повсюди порожньо і пусто
Як у мене на душі
Водночас чую плач
Плач загиблої людини
Вона мені каже:" люби Україну
Люби її всім серцем"
А відповісти я не можу
Бо течуть мої останні сльози
Які сповнені кров'ю
Червона крапля потрапила до чорнОзему
Квітка зросла, ім'я її- Мак
Голосу більше нема
Тільки легке похитування квітки
Але вітру нема...
© Йва Миролюб,
книга «Вірші заблудшої душі».
а повинно було заливатися світлом...
Коментарі