Стефанія
@Rusanna_Vognuk
Настрій якийсь зелений #випрями_спину
Вірші
А буває ти падаєш і...
Мені достатньо буде пелюсток. Троянди й конюшина, будь ласкавий. Так тепло спати серед зимового холоду, Від смерті не рятує навіть кава. А він приходить завжди – наш страшний і прекрасний. І, боячись розбитись, ми схвильовано видихаємо. Та буває, що ти падаєш і... Навіщо тоді втікати, розбиваючись об страхи ватяними ногами? Вогонь горить в скляних посудинах. Ми бились, але завжди засинаємо.
5
0
418
Вечорниці
Замикаю коло, загорілись свічки, Зашептали знаки, майоріють стрічки . Дзеркала то двері, бо вода - люстерко. Капці - ланцюжочком, сльози у відерко. Ланцюжок до серця, щоби не боліло, Залишай забутим своє смертне тіло. Зілля - понад стелю, всі думки на завтра. Хай панує сутінь, хай палає ватра. Все що чуєш - слухай, то тобі шепочуть. Все, що потаємне - під покровом ночі. Буде все як здавна, ми сьогодні жриці. Ти приходь ,подруго, та на вечорниці.
24
0
3116
Жива
Я зникну, розчинюсь, я- невидимка. Такі прості слова - "мене нема" Живу лишень гортаючи сторінки. Живу, коли у темряві сама. Вас тисячі, мільйони, ви - століття. Безсилі літери у легіонах слів Описували всі земні жахіття Кінець яким ще навіть не назрів. Я заблудилась в павутинні. І потопаючи в думках, все те, що сниться мені нині Давно вже бачила в книжках. Я зникну, розчинюсь, залишу серце, папір в чорнилі, за вікном туман. І згасне світло і підуть актори, Життя - не казка, казка - не обман.
29
6
1862
Ескізи
Забутий сон. Весняний цвіт. Твої цілунки. Вода небесна.Промінь крізь листок. Ключі у серці. Книжка у долонях. Відкриті двері всесвіту казок. Світанок. Воля. Сум. Червоні щоки. Тепло. Проміння. Свято сонця. Ніч. Небесний подих, діаманти, пір'я, крила. І ми з тобою в небі пліч-о-пліч.
14
3
736
Симфонія осені
Ти чуєш звук цього фортепіано? То дощ та осінь виграють дует. І може пані ця прийшла зарано Та вітер звідкись витяг свій кларнет. І так захопливо звучать міцні акорди, І так чарує серце самота... Вона прийшла, побивши всі рекорди, така чарівна і така проста.
13
6
358
@@@
Розливає перли крапель, розверзає небеса, І співає і сміється незвичайна ця гроза. Дме у сурми, відбиває власний ритм по небесах, І цілує й припадає до землі, ковтає страх. І клекочеться і пінить, місить землю на шматки. Варить юшку з цього світу, Додає туди думки. Серед рук хапучих вітру двоє правлять в небесах. Грім та Дощ наймення мають - Та не тіло - тлінний прах Їх приковує до світу, розчиняє у собі, А можливість стати вітром та з'явитися тобі . Раювати в час похмурий у пристанищі небес. Розбивати світ собою і чекати : Чи воскрес? Зустрічатися руками, бити в бубни, жити тим, що дарує вітру волю розвівати в полі дим. Розчинятись і губитись, бути разом - мов одне, Заспокоїтись , заснути.... Лиш тоді гроза мине...
11
0
565
Вогнева
Спостерігай. Спокійно, неквапливо. Не дихай - ти сполохаєш вогонь. Все що було до цього - неважливо. Лише його тепло поміж долонь Він дивився на тебе крізь багаття, спостерігає мовчки , як і ти. Можливо тихий шелест то прокляття. А може він благає :" підійди!" Ти зачарована, береш його за руку, Вслухаючись до тиші голосів Це відчуття не піддається друку, Це відгомін історій та часів. Нескладені ніколи ритуали, Що зараз просто в серці ожили Взяли й вогонь у тебе закохали. Так просто закохали і втекли.
11
3
524
Гроза
Гроза не йде на компроміси, Вона шепоче нам крізь дощ, Крізь тишу мокрої завіси, Крізь сором опустілих площ. Вона ж бо знає кожну правду, Свою викохує мораль Ударом блискавки безжальним Збиваючи із серця шаль. Вона закохана у спокій Вона так любить глибину Де серед темряви і тиші Запалить зірку не одну. І заспіває на світанку і виглядатиме у даль. Чи просто всядеться на ганку і забавлятиме печаль...
10
1
437
Мавка
Вона в руках тримає книжку, Її думки - самі слова. Лежить собі тихенько в ліжку, а в узголів'ї спить сова. Вікно показує реальність: Самотня ніч, холодний ліс. Вона забула цю банальність Їй лісовик гостинця ніс , Їй вітер коси заплітає, Вона вночі майструє сни Вона й сама того не знає, Що стала первістком весни... Вона в руках тримає книжку, Її думки -самі слова. Лежить собі тихенько в ліжку Самотня мавка лісова
31
19
884