@@@
Розливає перли крапель, розверзає небеса,
І співає і сміється незвичайна ця гроза.
Дме у сурми, відбиває власний ритм по небесах,
І цілує й припадає до землі, ковтає страх.
І клекочеться і пінить, місить землю на шматки.
Варить юшку з цього світу,
Додає туди думки.
Серед рук хапучих вітру двоє правлять в небесах.
Грім та Дощ наймення мають -
Та не тіло - тлінний прах
Їх приковує до світу, розчиняє
у собі,
А можливість стати вітром та з'явитися тобі .
Раювати в час похмурий у пристанищі небес.
Розбивати світ собою і чекати :
Чи воскрес?
Зустрічатися руками, бити в бубни, жити тим,
що дарує вітру волю розвівати в полі дим.
Розчинятись і губитись, бути разом - мов одне,
Заспокоїтись , заснути....
Лиш тоді гроза мине...
2018-08-31 16:25:12
11
0