НЕОТПРАВЛЕННОЕ ПРОЩАЛЬНОЕ ПИСЬМО
Андрій Лаврик
Палящим солнцем выжгла сад души моей. И счастья блеск украла из глазниц. Под камнем сердца я кубло таскаю змей – Они сожрали звонких певчих птиц. Оно и к лучшему. Ведь не умели лгать Мои витиеватые напевы. И я решил - раз голову терять, Так непременно из-за королевы. В пожаре чувств себя испепелю. Приду к молчанью, словно к палачу. Не сказанное горькое «люблю» - Как рюмку самогона проглочу. Ты продолжай всех ярче звёзд сиять. Любима будь, всегда живи любя. Я перестану о тебе писать, Не перестав молиться за тебя.
2023-02-02 17:56:29
2
0
Інші вірші поета
Мне не солоно и не пресно Что бы ты хотела услышать? Світанок розпалив мільйон багать В твоём городе архитектура барокко
Інші поети
-Rayures
@Catalina_P
anne01
@anne01
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16766
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2377