Намертво вшит генетическим кодом
Андрій Лаврик
Намертво вшит генетическим кодом Вирусный штамм угрызений-пираний. Проще казаться моральным уродом, Так не обманешь ничьих ожиданий. Сердца терзанья зловредны здоровью, Чувства так часто вредят аппетиту. Лучше вообще не встречаться с любовью, Чтоб не давать этим шанса гастриту. Если же совесть прижмёт за растрату Лет, что срывал, словно яблоки с ветки. Легче позвать пофигизм в адвокаты: Чем, мол, я хуже соседа по клетке? Новых одежд из лохмотьев не сшить. Душу – как Родину – не выбирают. Правильней было б и вовсе не жить, По слухам, от этого умирают.
2023-01-31 08:51:21
1
0
Інші вірші поета
Расплескалась тоска ЛИРИЧЕСКАЯ ЭЛЕГИЯ ТУДА, КУДА ЕДУ ... Восторг души
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13029
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2578