ЛИРИЧЕСКАЯ ЭЛЕГИЯ
1 В этой девочке что-то, конечно, есть. И другую такую навряд ли встречу я. Эта девочка мигом сбивает спесь И лишает привычного красноречия. Соскользну браслетом с её запястья. Разорвусь. Рассыплюсь у стройных ног. Её имя – лучший синоним счастья, Прошепчу его – пусть услышит Бог. И замру я каменным изваяньем. Попадусь дежурным уловом в сети. Ослеплённый её колдовским сияньем, - Кто я? Самый везучий слепец на свете. Объявив черты её все святыми, Поспешу всемирный закон издать: «Всем на небе звёздам дать её имя! Всех богинь Олимпа с неё писать!». 2 Пропадут слова мои без ответа, Смоет их весна половодьем рек. Королева грёз! Королева света! Я растаю. Сгину, как вешний снег. Незанятная, скучная математика: На троих не делится одно счастье. Устаю таскаться за ней, как Хатико, Распадаясь медленно на запчасти. Я живу и дышу по инерции. Тлею, точно в камине угли. Душу рвёт на минорные терции Реквием невзаимной любви. Мечутся строки - сбежать от меня грозя. Взялся сравнить, да не тот у пера размах. Глаза её даже небом назвать нельзя, - Небо легко утонет в её глазах. 3 У тоски интерьер комнат пыточных. Существуешь ты? Или мне кажешься? Есть иллюзии хуже несбыточных – О которых мечтать не отважишься. И в лабиринтах из добра и зла Душа моя неистово блуждает. Любовь всегда сжигает нас дотла, Но избранных порой и воскрешает. Она - моя вода, мой кислород. В душе её всегда сады цветут. А я - лишь личный неуклюжий Дон Кихот. Её Величества поэт. Придворный шут. А я её храню в своих стихах, В горизонтальных строчках-заклинаньях. И имя – слаще мёда на губах, И образа её очарованье. 4 Но если Бог, подлив себе вина, Глядит с небес порой под настроение, Он, улыбаясь, понимает, что она – Его прекраснейшее самое творение. Сердце хмелеет. Пляшет чечётку. Силится вылететь снегирём наружу. Мне бы внимания, одну щепотку. Крик тишины: «Ты же ей не нужен!». Кости ломает печаль-анаконда, В месяц луна нынче переродилась. Мадонна! Джульетта! Лаура! Джоконда! Вся женственность мира лишь в ней воплотилась. Нужна! Как волны нужны кораблю. Как солнце посаженному в темницу! Пишу заглавными слово «ЛЮБЛЮ!» - По диагонали, через всю страницу.
2023-02-01 20:13:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4022
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1218