ТУДА, КУДА ЕДУ ...

Андрій Лаврик

Туда, куда еду, пускают без ксив и виз. Без характеристик и справок про профпригодность. Вагон прибывает на станцию «Реализм», Города под названием «Безысходность». Найду я больницу на улице «Несудьбинской», Худой медсестре продиктую фамилию, имя, отчество. Врач что-то черкнёт мне в манере сухой медицинской. С трудом расшифрую диагноз свой: «Одиночество». Отправлюсь в кабак под вывеской «Грусть залей». Возьму там коктейль - «Влюблённых сердец осколки». Сегодня я стал на потерю одну взрослей. Боль душу грызёт – как в логове кости волки. Найду турагентство с рекламою «Welcome to Hell». Спрошу: «Есть горящий тур мне на Море Печали?», - И стану одним из пустых и бездушных тел, Что думают лишь о пузе, да капитале.

2023-02-04 12:23:40

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12296

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2292