АРХИТЕКТОР
Я - архитектор воздушных замков. Я - продавец миражей в пустыне. Ланнистеры, по мне, круче Старков. Остепенюсь, когда ад остынет. Я - Уолт Дисней волшебных сказок. Вечный участник хорошей драки. Я - сценарист внезапных развязок. Я - твоих ярких снов Миядзаки. Я - Вуди Аллен странных историй. Личным стану твоим режиссёром. Жизнь, по сути, – большой лепрозорий: Кто по борделям, кто по соборам. Беды – как жопа гиппопотама, Но ни одной не пролью слезы. Буду спокойным, как Гаутама, Стану премудрым, как Лао-цзы. Ты – моя счастья Синяя птица, Ты в моей гамме восьмая нота. В мире, где пешка в ферзи стремится, Шаг от цугцванга нам до цейтнота. Коктейль искусства с наукой налей на Душу и мозг - приму в виде допинга. Всё: от Эйнштейна до Курта Кобейна, От Фредди Меркьюри до Стива Хокинга. Наша любовь – это неизбежность. Стрелы все в нас. Пуст колчан Купидонский. Я за глаз твоих льдистую нежность Мир завоюю, как Македонский. Вместе парим мы выше, чем птицы. Сам супермен рядом с нами – аутсайдер. Душ двух влюблённых нано-частицы Я разгоню, как адронный коллайдер. Продемонстрируй любой изъян ты, Враз всё исправлю, как Далай-лама. Я отыщу для тебя брильянты На планетарной свалке из хлама. В жизни твоей у меня роль шире: От Демиурга до демагога. Видишь? Рисую в небе большие Звёзды - как на картине Ван Гога.
2023-02-08 18:05:37
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2383
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1765