Я, казалось, зарёкся
Андрій Лаврик
Я, казалось, зарёкся писать о любви, Стал важнее рассудок и полный желудок. Ты, жестокое сердце, мне жизнь не трави, Пробуждая в душе аромат незабудок. Чувств огонь размягчает нас всех, словно воск, Вот уже мы горим, а хотели согреться. В море жизни штурвалом назначил я мозг, А ты только насос – неразумное сердце.
2023-02-11 14:54:00
1
0
Інші вірші поета
Ночь поглощает мир Это может закончиться плохо ЛЮДОЕДКА ДЕСТРУКТИВНОЕ
Інші поети
Inked Disaster
@inkeddisaster
Beautifulinwhite
@Beautifulinwhite
Інга
@troubled_soul
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2165
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9517