ДОБРОЕ ЗЛОБОДНЕВНОЕ
(18+)
«Временный рост мaндaвoшки равен высоте объекта, на который она гадит, плюс 0,2 миллиметра» (В. Пелевин «Empire V») Иван Трофимович, читающий с трудом, И своё имя пишущий с ошибкой, Назвал профессора Семёнова гoвнoм, И час сидел с блаженною улыбкой. А баба Галя, возмутившись жутко, Забыв о заповеди девять со скрижали, Всем объявила: «Внучка Светки – прoститутка!», - И сразу выросла в глазах своей морали. Алкаш Серёга, самогон занюхав хеком, Отрыжкой смачной всех соседей разбудив, Нарёк певца Олега гoмoceком, Себя мужчиной настоящим ощутив. БОМЖ Федя, подобрав с земли «бычок», Находке драгоценной сам не веря, Изрёк: «Министр финансов – дурачок», - С надменным пафосом выпускника из Йеля. Анжелка, превратив свой мозг в кутю, Губами ботоксными мнёт слюняво сиги: «Вы представляете, Людок совсем тю-тю, - Купила … эти… ну скажите, девки … книги». И раз Вас обсуждают, ну так что ж? Пускай живут они с гримасой злою. Стряхнуть фекалии прилипшие с подошв Ведь проще, чем таскать их за собою.
2023-02-04 15:33:47
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2718
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4778