Мореас Фрост
Т Р И Л О Г І Я «М О Р Е Х О Д К А»
Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»
«Немає загадкових жінок, але є недогадливі чоловіки»
(Магдалена Самозванець, польська письменниця)
Розділ VI. У ВІЛЬНОМУ ПЛАВАННІ (шляхи господні несповідимі)
Ось тут і казці кінець! Барвисту фінальну крапку в
історії з цнотою Марі переможно поставлено! Вона –
у цілковитому захваті, в чуттєвій ейфорії. Адже це ж
очевидно й важливо - лише мить відділяє цнотливу
дівчину від статусу жінки. Але, яким буває невимірно
складним такий крок на шляху цього перетворення!
І, звісно, ця непересічна подія для будь-якої дівчини,
яка цінує своє інтимне життя, воістину вселенська. І
дай бог, щоб вона приносила їй тільки радість буття!
Глава 6.3. ДОГОДЖАННЯ НОРОВЛИВІЙ
Частина 9. «Останній Дюйм»
... Марійка лежала, розпластавшись на моїх ногах обличчям до мене, практично упираючись носом у свою новопридбану «іграшку», і я, спостерігаючи за нею, чудово бачив, як незбагненно розширюються, а потім і округлюються її й без того великі очі в процесі спостереження за етапами моєї масштабної, некерованої, нестримної, некерованої ерекції, що швидко зростала. Прямо перед очима мимовільної «мучительки» мій натруджений «Фенікс» безсоромно набував стрункого вигляду пристойного, тугого кукурудзяного качана. Вона заціпеніло-заворожено втупилася в «Нього», вмить припинивши свої «грішні» маніпуляції на «Його» тілі. Її здивуванню не знайшлося меж.
Марі ще деякий час перебувала в стані німого споглядання. Нарешті, з неї назовні вирвався сніп відчайдушно радісного захоплення від уперше побаченого феєричного казкового перевтілення.
- Славусенька! Милий! Яке це диво! Яке... приголомшливо чарівне видовище... я побачила!.. - вона вже забула про нещодавню конфузну метаморфозу з моїм завзятим «виверженням» і про все те, що сталося з нею за «Його» безпосередньої участі. – «Він» у тебе такий миленький... і.... о-о-о... о-о-о... який... «живи-ий»! І весь гладенький такий... ніжний!.. І до чого ж приємний... на вигляд... і на дотик теж!.. Боже!.. як же «Він» подобається мені! Не хочеться ні на секундочку розлучатися з «Ним»... випускати з рук... а хочеться тискати... тискати... тискати...
Міцно обхопивши за основу і спершу притуливши «Його» тверде тіло до ніжного оксамиту своїх атласних щічок, а потім, чарівно облизнувши губки, не втримавшись від спокуси, Марі зачепилася теплим, слизьким язичком за вершинку, ніби пробуючи «Його». Продовжуючи подальше куштування мого предмета спокуси теплими, слизькими губками, вона долучилася до найбільш бентежливої «Його» частини - верхньої, захопивши її в повний свій «полон».
Після такого чарівного, чуйного знайомства з настільки велелюбним ротиком Марі я ледве «дух не випустив» - настільки ніжно вона «творила». Ну, а далі вона і взагалі осміліла, серйозно і безоглядно осідлавши губками мого зголоднілого «витязя» на повну міру, що називається, без страху і докору!
«Однак, як напрочуд спритно Марійка освоїлася з новим для себе «атрибутом кохання», опанувала його! Адже ось наскільки безпосередня, захоплива і неповторно непередбачувана натура у цієї маленької пустунки! І наскільки пластичний ступінь її адаптації до всього нового в цій багатогранній «полуничній» сфері. Дівчинка відвертих контрастів!.. Чи давно лежала безнадійно зашугана і натягнута на манір дзвінкої струни?!... А тут раптом і відразу настільки блискавичне й приємне перетворення, повна розкутість, дикий захват, нескінченний потік неконтрольованих емоцій!.. Усе це, чорт забирай, так здорово!.. І безмежно зачаровує! - у блаженному секундному розслабленні мене буквально захльостували праведні думки. - Е-е!.. Так вона зараз «Його», чого доброго, і з'їсть!.. Ось же шахрайка заводна!.. Що витворяє, ця маленька бестія!.. Око та око за нею потрібне, виявляється!..» - вчасно схаменувся я, відчуваючи, як поза волею ґрунтовно завирувала кров у моєму «грішному» організмі, чудово відчувши шалені старання Марі, до того ж побачивши, наскільки відверто безсоромно почав ховатися в осмілілих, «хижих», нескромних вустах Марі мій удалий, але неабияк стурбований «сеньйор», безнадійно «захмелілий» від надмірно напористої уваги до своєї персони й безвольно податливий на її непомірні, дивовижно витончені ласки.
- Марійко, потворниця моя, що ти зі мною робиш? - не витримав я, бо в мої найближчі плани явно не вписувалося чергове, настільки швидке «виверження вулкана», бо слід було поберегти себе, наполегливо готувати до «вторгнення» до її «райських кущів», яке стало неймовірно близьким і реальним.
- Славусику, але... ти ж сам просив мене... ближче познайомитися з моїм «кавалером»!.. Не можу відмовити собі... у такому дивовижному задоволенні... милий!..
«Ну, ось, дівчисько повністю освоїлася! Ніяких обмежень уже!..» - я поспішив із задоволенням засвідчити втішний факт.
- Але не настільки ж завзято, дівчинко моя ненаглядна!.. А давай-но ми краще влаштуємо нашим закоханим «голуб’ятам» перед чутливу ознайомчу зустріч, маленьке близьке побачення ближче одне до одного!.. Їм час познайомитися, правда ж?! Як ти вважаєш, білченятко моє ласкаве?! Я вважаю, саме час!..
І я поквапився відсунути свого зголоднілого «соколика» від ненаситного «гніздечка» моєї ненаглядної «ласунки», яке спокусливо дихає і настільки розохотилося, і, навпаки, поступово просуваючись, наближаючи довгоочікувану зустріч з її чарівною, бажаною, благоуханною ранковою «лілією».
- А... як же… це буде... виглядати, милий? - стрепенулася було Марі, знову відчувши «недобре» з мого боку.
- Марішечко, люба, ти не повинна нічого боятися! Вони тільки полежать трішечки поряд у безпосередній близькості, щоб призвичаїтися одне до одного... Загалом, познайомляться тісніше. Що ж у цьому такого нехорошого, кицюня моя чарівна?! Мені здається, настав час твоїй знудьгованій очікуванням миленькій «Дівчинці» і моєму відчайдушно засидженому «Хлопчиську», нарешті, дати можливість скоріше зустрітися…
Але щоб остаточно згладити момент їхньої невідворотної зустрічі, я все-таки знову рвучко припав губами до її трепетної запашної «квітки», негайно викликавши чергову шквальну хвилю її любовного «припливу». А потім, не даючи їй схаменутися і звести стегна, підібравшись до Марі боком, зблизив і акуратно прилаштував свого делікатного «посла доброї волі» до зовнішніх «покоїв» її вологої, теплої, розмореної «орхідеї», одразу почавши любовно обходити «Ним» її розкриті ніжні, чарівні «пелюстки».
Мабуть, спіймавши надзвичайно сильну хвилю безконтрольного збудження, що бешкетувала, Марі, голосно застогнавши, однією рукою перехопила мого «шляхетного джентльмена», доволі міцно притиснувши «Його» міцну пульсівну від збудження «статуру» до нижньої сфери свого лобка, ґрунтовно підперши «Ним» горбок клітора, а іншою - на додаток - заковзала пальчиками по вологім «пелюсткам» рожевуватої припухлості своєї розімлілої «квітки».
Такого бурхливого шквалу пристрасті їй у своєму житті ще не доводилося відчувати. Від подібного інтимного потрясіння вона не знала, куди себе подіти. Під наростальним напруженням почуттів, що нахлинули, Марі вигиналася і звивалася усім своїм гнучким тілом, нею безперестанку прокочувалися хвилі дріжджів, дихання збивалося від звуків солодких стогонів, які з неї виходили. Мені здавалося, ще трохи, і вона просто втратить свідомість.
«Ось тепер, уже точно, все! Ось він позначився, цей благодатний час. Нарешті пора! Вперед, В'ячеславе Павловичу! Бог нам на допомогу! - це була остання переможна думка, яка вкрай схвилювала мене перед останнім кроком у незвідані почуття.
Миттєво зорієнтувавшись і користуючись моментом, я, ставши на коліна, підняв легке безвольне тіло Марі, після чого жваво потягнувши на себе гігантську подушку, на якій вона не так давно спочивала, підмастив її під м'яке містечко своєї підопічної, трохи повернувши її тіло на бік, при цьому закинувши ближню ніжку собі на плече.
Тепер у мене вийшов повний і дуже зручний і м'який доступ до її «сакрального місця». Востаннє окинувши ласкавим прощальним поглядом непорочний образ заповітного «містечка» Марі, остаточно закарбувавши «Його»у своїй пам'яті, і, притримуючи її однією рукою за стегно трохи вище коліна, а іншою - підтримуючи й направляючи свого нетерплячого «ратника» до знаменної кінцевої мети, легенько піддавлюючи «Ним» заповітне «кілечко», з великою обережністю, ніби крадькома, але без почуття страху, наче вже проробляв подібне не раз, крок за кроком, нарешті, повністю занурив свого відчайдушного «Героя» в цей неймовірно зворушливий, первозданний, ще ніким не зіпсований, щільно оповитий запаморочливим простором, який зветься «свята святих» Маріанни.
Ну, ось і все! Місія моя остаточно й переможно завершена!!!
А що ж сама моя «співоча пташка»?
Досі Марі настільки перебувала у своєму п'янкому позамежному екстазі, певно, між небом і землею, що не одразу й зрозуміла, що до чого. Але найголовніше для неї й не меншою мірою для мене - я це однозначно зрозумів із найперших кроків - вона успішно оминула будь-які хворобливі симптоми та психологічне неприйняття цього своєрідного за всіма статтями та психологічно болючого для будь-якої нормальної дівчини моменту. І лише тоді, коли я почав свою переможну «ходу» в її «заповітному місці», вона вже незмінно відчула всю принаду перебування в собі чоловічого предмета любові. Помітно пожвавившись і, ймовірно, заінтриговано прислухаючись до своїх нових, ні з чим не порівнянних за гостротою і глибиною відчуттів, Марі, мабуть, нарешті, остаточно усвідомила, що всі її даремні сумніви й побоювання залишилися десь позаду, в її минулому. І немає вже ні страхів, ні хвилювання, а з нею зараз лише ці божественно «ульотні», ні з чим незрівнянні та неймовірно захмарні почуття захопливого польоту й безмежного ейфорійного стану, який зводить з розуму, від цього чарівного та такого нестерпно солодкого й бажаного процесу, який називається інтимною близькістю двох статей, бажаного злиття чоловіка й жінки.
Вкрай важко описати те моє приголомшливо зворушливе відчуття першого проникнення в дивовижне «заповітне місце» Марі. Це був незабутній і животрепетний момент. Його неможливо було порівняти ні з чим до цього мною пройденим. Тут багато чого переплелося в одне, єдине ціле. І сама дивно неповторна аура первозданної новизни процесу. І надзвичайно загострена відповідальність за наслідки моїх дій для цієї маленької дівчинки, яка пристрасно забажала моїми стараннями стати на шлях дорослої жінки. І мої винятково нові незрівнянні інтимні фізичні відчуття від настільки неймовірно щільного контакту-дотику з юною незайманою «трояндочкою» Марі. За всю свою «гучну» інтимну історію настільки тісних обіймів любовного «кільця» лона мій велелюбний «ловелас» ще ніколи не відчував. І, звісно ж, мене переповнювало почуття усвідомлення своєї гордості за прекрасно і майже бездоганно віртуозно виконану, винятково відповідальну місію.
Ніколи не думав і не припускав, що те, що я творив, виявиться настільки важкою для мене справою. Так, ця наша неповторна, неординарна акція, вона ґрунтовно вимотала і «знекровила» мене. Але, як казали древні: «важка перемога, але солодкий тріумф!».
А ще мені зігрівала душу думка, я був нескінченно впевнений, що навіть через багато років, коли моє малятко Марі давно стане досвідченою дорослою жінкою, то неодмінно добрим словом з почуттям любові й безмежною вдячністю буде згадуватиме мене та цей свій найперший важкий і найвідповідальніший крок, найважливіший сексуальний досвід на шляху до свого дорослого інтимного життя. І я назавжди залишуся в її пам'яті, завжди буду її найбажанішим чоловіком. І не тільки тому, що був першим у її житті, а тому, що до того ж був із нею надзвичайно ласкавим і турботливим, бездоганно ввічливим, надзвичайно делікатним і безмежно шляхетним.
Це змагання, цей наш «поєдинок», це наше злиття двох різних світів - чоловічого і жіночого - він був по-своєму дивовижно прекрасний і неповторний!!!
Так, на її щастя, Марі зовсім не відчула фізичного болю, який часом від початку супроводжує цей знаменний момент. Усе всередині неї благодатно поглинув й безмежно охопив, зухвало полонивши її душу і тіло, досі не відомий їй нищівний за чуттєвою силою нескінченний запаморочливий екстаз. Але все ж червоний слід на білосніжній наволочці її подушки - цей майже традиційний супутник при втраті невинності - був мною акуратно накреслений.
У завершальній фазі нашої неповторної, феєричної «вистави» мені довелося змінити її спочатку «розкриту» позу. Вивільнивши свого «стражденного бранця» і опустивши з плеча її чарівну ніжку, я влився у привітний «скарб» Марі з задньої позиції. Це було неймовірно чуттєве і невимовно захопливе за своїми відчуттями злиття для нас обох. Моя коханка, що розохотилася, на догоду безмежній бурхливій пристрасті, що наздогнала її, підлаштовуючись під мене і звиваючись, метушилася своїм пружним тілом так, що мені часом коштувало певних зусиль утримувати свого не менш жвавого «трудівника» в її «обителі», яка постійно вислизала. Нарешті, прилаштувавшись на колінах і прогнувшись, відстовбурчивши попку, мабуть, злегка «вгамувавшись» і спіймавши саме в цій позі «найвищу точку» і себе в ній, Марі деякий час лише голосно стогнала від надлишку почуттів, які нахлинули, але дуже скоро умиротворено «затихла», звалившись на подушку, знесилено розпластавшись на її теренах. У ту саму її «зоряну мить» і мій невтомний «принц» вибухнув своєю «бурею радості й захоплення». Зрозуміло, «Йому» довелося «святкувати» свій «салют» не в гарячих тісних обіймах своєї ненаглядної «принцеси», а зовні, на рясній витонченій спинці Марі, що позначилася рясною пітницею. Але і такій аскетично скромній увазі до своєї персони, такому фіналу, «Він» був незмірно, невимовно щасливий!
«Завіса опустилася»... «Виставу» закінчено... Ми злилися в довгому фінальному поцілунку...
Ось уже де і боротьба, і єдність протилежностей, по самому їхньому найвищому напруженню! Ось де вона - захмарна експресія оголених почуттів, що без зусиль веде за межу!!!
Ми ще довго лежали в тиші, обійнявшись, стомлені й виснажені нашими ласками, неспромога навіть говорити. Усі емоції покинули нас, до дна виплеснувшись. Залишалася лише насолода безмежної захмарної ейфорії, що безмірно розливалася по наших тілах, те наркотичне почуття невагомого ширяння, яке нічим не передається, той неперевершено фантастичний стан душі, коли здається, що тобі вже абсолютно нічого не потрібно від навколишнього світу, і що він абсолютно втратив для тебе всілякий інтерес, не має жодного значення.
І, ймовірно, це - теж, не забрати - показовий природний, характерний результат одного з тих дивовижних проявів тієї самої «єдності та боротьби» наших «протилежностей»...
… Нарешті, «ожила» моя велелюбна малеча. Вона, тісніше притулившись, ще міцніше обійняла мене і в перервах своїх поцілунків не шкодувала захоплених слів, щоб по зовсім «гарячих» слідах радісно поділитися зі мною, передати свої надзвичайні враження від уперше у своєму житті пережитих почуттів.
- Славусенько, миленький, ти... ти навіть не уявляєш... що я щойно пережила з тобою! Напевно, я перебувала... на межі життя і смерті! Усі ті відчуття, що ти приніс мені... вони... вони... неймовірно прекрасні, ні... вони - божественні!.. Занурившись у них, я просто... тонула в океані блаженства!.. - вона, все ще перебуваючи у своєму після посмаку, знову рвучко обіймаючи, покрила всього мене віялом поцілунків, потім продовжила. - Невже у мене... відтепер... завжди буде так, як сьогодні… як зараз?!...
- Ну, сонечко моє, я тебе чудово розумію, - я зробив спробу охолодити її надмірний запал. - Зараз ти, безсумнівно, - під непомірно сильним враженням. Не хотілося б у цей чудовий час засмучувати тебе непотрібними застереженнями. Але, повір, навіть моєму скромному життєвому досвіду, не завжди амурні справи вистилаються рожевими пелюстками, дорога моя Марі! Тобі ще багато чого в житті належить пройти та випробувати. І мені дуже хотілося б побажати, щоб на всьому твоєму довгому життєвому шляху зустрічалися виключно справжні чоловіки, вдумливі й уважні, але найголовніше - ті, що цінують і люблять тебе!
І я з особливою турботливою ніжністю поцілував у солодкі червоні губки цю славну, здавалося б, таку беззахисну, мою новоспечену, чарівну маленьку жіночку...
І тут з новою силою й азартом, нас вкотре заклично захопила і владно потягнула за собою хвиля збудження, що раптово підійшла і безцеремонно накрила. І знову ми, з непереборним захопленням віддаючись одне одному, безоглядно поринули в тенета кохання, несучись під покриви невтомної пустунки й всесильної чарівниці Венери...
Продовження в Главі 6.3. Частина 10……….