Ти
Есмеральда Еверфрі
Ти сховала всі рани на самому дні Своїх омутів листопадово-сумних. Пальці грають мінорні акорди сумні, Котрих час відібрати у тебе не встиг. Ти зуміла забути про власну печаль, Що закована, спутана струнами слів. Без вагання крокуєш в незвідану даль Шляхом тих, кого світ так і не зрозумів. Ти навчалась з усмішкою йти по життю, Навіть знаючи про неминучість падінь. Ловиш вітер волоссям й, віддавшись чуттю*, Уявляєш небачену ще височінь. Ти тримаєш удар, ігноруючи біль, Ігноруючи силу-силенну образ. Хай часом із вуст сипляться перець і сіль Поміж стриманих, злегка холодних тих фраз. Тільки темної ночі, закрившись одна, Гірко плачеш від в книгах прожитих страждань. Забуваєш про сталь, відчуваєш сповна, Що самотність - не завжди найкраще з бажань. *чуття - тут в значенні "інтуїція"
2021-01-02 08:29:52
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Есмеральда Еверфрі
дякую) і так, про самотність я знаю дуже добре, ми з нею давні друзі))
Відповісти
2021-01-02 09:32:30
Подобається
Есмеральда Еверфрі
дякую)
Відповісти
2021-01-02 10:06:15
Подобається
Інші вірші поета
Як ляжуть букви Даремності вир Віснице ми з тобою
Інші поети
arion _4
@hranutel
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3114
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16962