Так легко вдавати із себе творця
Так легко вдавати із себе творця,
Прикрившись мистецтвом, неначе щитом,
Й не треба тривожить завмерлі серця -
Це майстер уміє, не злодій-фантом.
Коли ж просто взяти чуже надбання,
Привласнити, вкрасти, зробити своїм,
То в чому тут честь, гордість і визнання?
Як крадеш у когось, то жертвуєш всім.
Ніколи не зможеш писати своє,
І творчості спалах погасне навік.
Руйнуєшся сам, як береш не твоє,
На що свою душу ти, майстре, прирік?
Блукати шляхами чужого пера,
Боятись: а що, як розкриють обман?
І чути, як знову в тобі щось вмира -
На шиї брехня затягнула аркан.
Та й що принесла тобі слава чужа,
Коли сам не зв'яжеш докупи й двох слів?
Вона на тобі, як залізна іржа:
Під нею назавжди талант твій зітлів.
І більшої кари, мабуть, не знайти,
Ніж в заздрості чорній згубити свій шлях.
Й нікому такого уже не спасти:
Знеславлений буде в чужих він очах.
У співавторстві з чудовою поетесою з проекту «Два Пера 3» @Rin_Okita #2П3
2020-02-06 18:59:22
21
2