Коли здасться
Есмеральда Еверфрі
Коли здасться, що душу затоплює злом, Коли рими складаються терпко-гіркі, І на думці лишилися гнів й бурелом, Ти згадай, що тайфуни емоцій стрімкі. Коли знову перо стає темним мечем, І від нього мертвіє навколишній світ, Коли серце наповнює болісний щем, Пам'ятай свій найперший привільний політ. Коли тишу розщеплює грізний тамтам, Коли трунок цинізму злітає із уст, Не забудь: тільки ти вибираєш, чий храм Побудуєш, й чийого вогню у нім хруст. В твоїй волі: піднятись чи впасти на дно, Розірвати кайдани чи нидіти в них. Помилилась, звернула не там... все одно, Маєш шанс, доки голос життя не затих. Коли здасться, що світло занадто тяжке, Щоб нести його в мóроці дóлу* смертей, Просто знай: бій із тінню - заняття таке: Сам на сам в нім не вистоїть жоден з людей. *Дол - те саме, що долина.
2020-08-13 05:07:36
8
0
Інші вірші поета
Ідейний батл Віснице Замріяний погляд Лиши мене
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13192
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3431