Віснице
Есмеральда Еверфрі
Моя віснице волі, присяд на хвилину, Дай погладити пір'я, заглянути в очі. Запали в мені іскру польоту, хай злину, Заспіваю із вітром безмежної ночі. Моя віснице тиші, нового старіння, Когітків не боюсь, руку не відсмикну. Вбережи від чергового з скелі падіння, Може Долю свою щиросердно гукну. Моя віснице змін, загорни в крила тіло, Передати дозволь усі радощі й сни. Заховай від тривоги аби не боліло, Коли вирішу з клітки втекти на лани. Моя віснице спокою, випусти пісню, Переливи дзвінкі та приглушене тло. Проведи через душ збайдужілих стерню, Хай до нас не торкнеться очищене зло. Моя віснице сили, секрету життя, Поможи перейти через мури вагання. Швидкісний переліт, лісове укриття, До ночі вимушене знов чекання.
2019-09-09 12:42:38
3
0
Інші вірші поета
Вони живі, хай тільки під пером Facilius (Легше) Прокинься сьогодні вранці Тяжко взяти уперше перо
Інші поети
Anna Tykholiz
@westofcoast
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1546
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9245