Тяжко взяти уперше перо
Тяжко взяти уперше перо, Опустити в чорнильницю дум. Оминути цензури тавро, Збайдужіло мовчати на глум. Страшно вивести перші слова, Відпустити всі сни у політ - Їх в тіні вже ніщо не схова, Та навряд чи прийме нас цей світ. Гидко бачити мертві уста, Що говорять про завтрашній день. Їхня сутність так довго пуста - Золотих тільки пара в ній жмень. Сумно знати про підлі діла Не з казок чи народних билин. І чекати, що зради стріла Вдарить в спину в одну із хвилин. Кожну мить ми ведемо бої, Переходимо свій Рубікон. Роздаєм ефімерні чаї, Й редагуємо честі Закон.
2020-01-29 10:41:48
11
0
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8686
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11394