Я люблю

Есмеральда Еверфрі

Я люблю паперові книги і гарячий без цукру чай, Можу мовчки дивитися в спину, не благаючи слізно "Стривай". Люблю залпом читати пригоди і не спати до сірих трьох, І, комусь може збоку здатись, що не маю в житті тривог. Я співаю душевні треки, хай не вмію цього гаразд, Вмію чути, ще краще - мовчати, хоча часом все це - баласт. Маю пристрасть до темних барв, та й оксидного срібла - теж, Люблю зáтишний танець вогнища, щирий говір без зайвих меж. Я ціную реальну дружбу й в романтичний не рáчу* шторм, Прагну правду лицем прийняти, якщо навіть це проти норм. Можу твердо сказати людям те останнє "Щасти. Прощай". Я люблю паперові книги і гарячий без цукру чай... * - те саме, що "хочу, прагну"

2021-02-13 17:48:19

10

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Нас, напевне, тут таких багато))

Відповісти

2021-02-13 18:12:46

1

Есмеральда Еверфрі

Не знаю, дівчата, не знаю 😅 P. S. Лесь, це і тобі, але посилання діє лиш на одну людину😉

Відповісти

2021-02-13 18:16:44

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11523

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1778