Ціна супротиву

Есмеральда Еверфрі

Як тяжко вірити у краще, Коли навколо лиш пітьма, Що мовби мовить: «Все дарма!» І шлях твій всоте стає тяжче. Як страшно відчувати біль - Чужий, не виправданий жаль, Що накриває, немов шаль - Він як на рану мою сіль. Як складно бачити добро, Коли усюди вже розруха Кричить на повну: «Ти тут муха!» І тоншає життя стебло. Як часто боремось ні з чим За те, що щастя не додасть - Не зможеш поміняти масть, Лише для друзів став чужим. Як рідко впевнені в ціні, Що заплатили за знання, Про ціль земного нас буття, Та Майстер гри завжди в тіні...

2019-02-15 05:48:22

Інші вірші поета

Лиши мене Замріяний погляд Вихідний За шепіт мрій

Інші поети

Анастасія Дутка

@nastyanastya

Sweet_ k452

@sweet_452

Robbie Massey

@robbie_massey

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2632

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12173