Замріяний погляд

Есмеральда Еверфрі

Замріяний погляд клинком мимоволі Прохожих прошпилює куртки, шапки, Слова ті шукає між хмарами й долі*, З яких нанизає вогненні рядки. Упевнені кроки, в думках же - безладдя, Лиш кров переносить набатом мотив Пісень, ненаписаних жодним із скальдів, Віршів, що почути зумів ти один. Душа неспокійна - здається, ще трохи, І зможеш піднятись в небес височінь. Та крила трима гравітації спротив І острах можливих в безодню падінь. В кишені вже майже заповнений зошит, На пальцях так звичні сліди від чорнил. Хтось інший сказав би: "Спинюся вже, досить. Однак це не більше, ніж букви і пил." Смішні вони, ті, хто ніколи не марив У ритмі з химерним булатом із слів Зливатись, наносячи фрази-удари По тінях в'язких підсвідомих страхів. Невидимі іншим численні мозóлі І шрами від зірваних з себе личин. Замріяний погляд клинком мимоволі Сягає таємних у душах глибин... * - тут в значенні "внизу"

2021-02-02 06:16:42

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Есмеральда Еверфрі

Напевно тому, що пишу їх для себе, Карбую різцем кожні слово і знак. В них маю спочинок і певну потребу, І свій впорядковую в думах бардак. Вибач, що так пізно відповіла - ледве викроїла час зайти в СБ😅

Відповісти

2021-02-10 12:45:14

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1601

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1412