Твій порт
Есмеральда Еверфрі
Твій порт давно забув живий скрип кораблів, Шум їх людей із сотень різних слів. Він їх не бачить навіть в довгих снах - Все втратив, що було, а з ним і страх. Твій порт віки вже під щитом із коренів, Ліан, мохів, забув про радість й гнів. Його тримає в світі сильних час, Але окремо від суспільних мас. Твій порт не зміг би сонячних згадати днів. Та й не любив ніколи птаства спів. Похмуре небо, буйні хвилі у вітрах - Він все ще чує правду в їх думках. Твій порт - притулок вічності тонів: Журба і тиша, спокій без торгів. Туманом вкритий його башт каркас, В яких останній подих крові згас. Твій порт прийме останнього з послів? Що вже перегорів, хоч й не зітлів... Буття останній шанс для мандрівця - Піти у себе, без петлі й вінця.
2019-08-19 23:15:23
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Юлія Гаргат
Гарно😍
Відповісти
2019-08-20 11:24:36
Подобається
Есмеральда Еверфрі
@Юлія Гаргат дякую))
Відповісти
2019-08-20 11:25:56
Подобається
Інші вірші поета
І кожен бореться... Я люблю Шлях правди Ми маримо
Інші поети
Anna Sparrows
@birdwithword
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4314
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
104
15
15364