Ти сама
Ти сама себе закувала в байдужість, Що плескається тихо на денці зіниць. Дзиґар нишком пробив за п'ятнадцяту шість, І ти знову не маєш часý для дурниць. Ти навчила себе не тримати людей, Коли ваші дороги розводить життя. Сліз не ллєш, не збираєш «на пам'ять» речей - Їх не треба, якщо вже нема вороття. Ти в самотність вдягла свої ранки та дні, Навіть в натовпі вміючи йти проти всіх. Твої вірші для світу занадто чудні, Прозу теж зрозуміти ніхто ще не зміг... Ти себе закохала у тишу і ніч, Запах книг і мелодії зливи, вітрів. Залишилась у домі з вогнем віч-на-віч, Що затишно в комині всю ніч тріскотів. Ти зростила так мурів багато в собі, Заховавши довіру, любов і тепло, Бо вважала, що ці почуття так слабі... Та признайся собі: А чи варто було?
2020-05-16 09:46:55
15
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
дякую)
Відповісти
2021-01-02 12:17:08
Подобається
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16951
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6887