Ти сама

Есмеральда Еверфрі

Ти сама себе закувала в байдужість, Що плескається тихо на денці зіниць. Дзиґар нишком пробив за п'ятнадцяту шість, І ти знову не маєш часý для дурниць. Ти навчила себе не тримати людей, Коли ваші дороги розводить життя. Сліз не ллєш, не збираєш «на пам'ять» речей - Їх не треба, якщо вже нема вороття. Ти в самотність вдягла свої ранки та дні, Навіть в натовпі вміючи йти проти всіх. Твої вірші для світу занадто чудні, Прозу теж зрозуміти ніхто ще не зміг... Ти себе закохала у тишу і ніч, Запах книг і мелодії зливи, вітрів. Залишилась у домі з вогнем віч-на-віч, Що затишно в комині всю ніч тріскотів. Ти зростила так мурів багато в собі, Заховавши довіру, любов і тепло, Бо вважала, що ці почуття так слабі... Та признайся собі: А чи варто було?

2020-05-16 09:46:55

15

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Есмеральда Еверфрі

дякую)

Відповісти

2021-01-02 12:17:08

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12628

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2644