Книгоман
Тебе знову, неначе колись давно, Затягує в нурт* із несправжніх пригод. Не вперше, так звично, але все одно Затримуєш подих і робиш ривок. Життя переплетене з шелестом книг, І всі персонажі так дивно живі. Їх болі та радощі, видих і вдих Твоїми стають на годину чи дві. Допитливий погляд блукає між лиць, Змальованих поза реальних світів. Ти знатимеш їх до найменших дрібниць, А вчинки, надії й слова - поготів. В очах, що, здавалося б, ще молоді, Відлуння трьохсот сторінкових епох, Прожитих за день у словесній воді, Й привівших у бухту з ім'ям Епілог. Два кроки із хвиль... і ти знову між стін Й, з дитинства прожитих тобою, книжок, І тільки за мить, мов тобі навздогін, Прочитаний світ знов набув сторінок. *Нурт - те саме, що вир. Болотна глибінь. «Омут» в російській мові.
2020-07-13 07:43:50
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Есмеральда Еверфрі
дякую)
Відповісти
2020-07-14 08:04:56
Подобається
Rin Ottobre
Почуття всіх книгоманів описала)
Відповісти
2020-07-14 08:09:44
1
Есмеральда Еверфрі
@Rin Ottobre Рада, що це виявилося близьким не тільки мені))
Відповісти
2020-07-14 12:22:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2971
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4024